Станіслав
Єжи Лєц: «Після спілкування з деякими людьми у мене з’являється яскраво
виражений комплекс повноцінності» (продовження)
Перші вірші Лєца почують наприкінці двадцятих
років минулого сторіччя на студентському літературному вечорі, невдовзі
з`явиться й публікація в газеті «Ілюстрований Щоденний Кур'єр» з промовистою
назвою «Весна». «У ньому (вірші – пр.
авт) йдеться, ясна річ, про весну, –
пояснював Лєц, – але це не була
традиційна весна, за настроєм ці вірші виглядали... песимістичними. А чому я
вибрав саме IKC? Це видання передплачували
і читали в нашому домі, а я хотів уславитися поетом перш за все в сім'ї». Твори
він буде підписувати видозміненою частиною подвійного прізвища батька, що з
ідиш перекладається – «блазень», або «пересмішник». Але власним літературним блазенським
ковпаком уклін ніколи та нікому в житті не відважує.
З 1940-го Лєц є членом Спілки письменників і
редколегії «Літературного альманаху» у Львові. Співпрацює він і з журналом
«Нові горизонти». Його вірші, сатира, статті та переклади з російської
публікуються в журналі «Червоний прапор». Звичайно, з розумінням всіх нюансів
ідеологічних гойдалок і повним несприйняттям сталінізму. Так, йому потрібна
була робота, щоб утримувати родину, але совість при цьому він лишав «не використаною».
«Пору
окупації я прожив у всіх формах, які допускав той час. 1939–1941 рр. я провів у
Львові, 1941–1943 pp. – у концтаборі під Тернополем. У 1943 році, в липні, з
місця розстрілу, …втік до Варшави, де працював у конспірації редактором
військових газет Гвардії Людової та Армії Людової на лівому і правому берегах
Вісли. Потім пішов до партизанів, що боролися у Люблінському воєводстві, після
чого воював у лавах регулярної армії».
За участь у війні митець отримав вищу
національну відзнаку – Кавалерський Хрест ордену Відродження Польщі.
По завершенню Другої світової разом із друзями
він відроджує видання найпопулярнішого гумористичного журналу «Шпильки». Це
трапляється в Лодзі, бо Варшава після війни відновлюється поступово та не відразу.
«Під час
окупації суспільство могло переконатися в силі, доцільності та шляхетних
устремліннях справжньої сатири, – зазначає Лєц. – …Не знаю, чи багато творів інших літературних жанрів встоїть перед
часом, але думаю, що наші правнуки в підручниках історії натраплять на багато
влучних рядків військової сатиричної творчості поляків У цій традиції черпаєш
силу. …сатира, мабуть, найкраще відображає справжній профіль прогресивної
частини суспільства свого часу». Сила, доцільність та шляхетні устремління сатири
актуальні й у повоєнні часи.
Крім відданості цій традиції, невдовзі поет видає
збірку «Польовий записник» із віршами та творами Другої світової, присвячених
пам’яті загиблих друзів. В цей же час виходять друком рими до- та повоєнних
років – «Прогулянка циніка», «Життя – дрібниця», збірка «Нові вірші».
Саме в вересневому журналі «Шпильки» в 1949-му
опубліковані перші чотири жартівливі афоризми нашого героя, ще шість років
потому в журналі «Нова культура» понад десяток афоризмів уперше з`явились вже під назвою «Незачесані думки».
«Якось я
знайду потрібні слова, і вони будуть простими», – наголосив якось
американський hipster Джек Керуак. Лєцу це стовідсотково вдалося. Як і блискуче
підтвердження того, що «все вже давно написано, на щастя, не про
все ще подумано».
Останній «класик афоризму» та «геній сатиричної
метафори» в продовженні «Території особистості».
Олена
Ємельянова
«Дах над головою часто
не дозволяє людям рости».
«Дивно! Що кульгає, то
йде».
«Диявол не спить … з
ким попало».
«Деякі, коли в них
виймають кляп із рота, німіють від захоплення».
«Досить піддатися
ілюзії, щоб відчути реальні наслідки».
«Думки деяких людей такі
поверхневі, що не проникають навіть до їхньої голови».
«Дурень – це людина, що
вважає себе розумнішою за мене».
«Життя – шкідлива
штука. Від неї всі вмирають».
«Живи сучасністю,
оскільки не можеш перенести цього на інший час».
«Іноді диявол спокушає
мене повірити в бога».
«Іноді здається, що
долями богів і людей розпоряджається хтось третій».
«Завжди звертайся до
чужих богів. Вони вислухають тебе позачергово».
«Завжди побоюються тих,
хто прагне панувати над душами. Що вони роблять із тілами?»
«З однієї системи нам
ще довго не вибратися – із сонячної».
«Загубив зошит зі
своїми недрукованими "Думками". Може, з часом і згадаю, та, леле –
наскільки ж вони будуть дозріліші!»
«Іноді треба замовкнути,
щоб тебе вислухали».
«Істина зазвичай лежить
посередині. Найчастіше без надгробка».
«Коли я починаю думати
серйозно, я бачу, наскільки комічний світ».
«Кордон між світлом і
тінню – ти».
Далі буде.
Фото https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova
https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
Джерела:
Лец,
Станислав Ежи. Непричесанные мысли / С. Е. Лєц ; пер. с польск. В. Россельс. –
М. : Книга, 1991. – 315 с.
Lec
Lec Jerzy, Stanislaw. Aforyzmy.Fraszki: utwory wybrane. Т. 2 / S. Lec Jerzy. –
Krakow : Wydawnictwo Literackie, 1977. – 350 с.
Lec
Jerzy, Stanislaw. Liryka: utwory wybrane. Т. 1 / S. Lec Jerzy. – Krakow :
Wydawnictwo Literackie, 1977. – 402 с.
***
https://zbruc.eu/node/51174
https://culture.pl/ua/stattia/yezhy-lets-nezachesanyy-satyryk-zi-lvova
https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-jerzy-lec
https://day.kyiv.ua/article/kultura/yezhy-lets-ne-pomer-zminyv-sposib-zhyttya
https://www.obozrevatel.com/ukr/culture/82759-sogodni-den-narodzhennya-stanislava-ezhi-letsa-aforizmi.htm
https://ricardorose.blogspot.com/2016/08/stanislawjerzy-lec-stanislaw-jerzy-lec.html
http://krajwspanialy.pl/stanislaw-jerzy-lec-poeta-ktory-zabil-ss-mana-lopata-kopiac-swoj-grob/
https://boookroom.wordpress.com/2020/03/07/stanislaw-jerzy-lec-pisac-koji-je-pronasao-prave-rijeci/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар