До питання про час заснування містечка
козацького Самарь
(продовження)
Визначальною у встановленні місцезнаходження
козацької Самарі слугувала згадка про існування поруч із нею річкового
перевозу, що зафіксовано у назві «містечко
старовинне Самарь із перевозом». Здійснене професійними спеціалістами-дайверами
взимку, за умов максимальної прозорості річкової води, обстеження дна Самари,
дозволило встановити місцезнаходження останнього за кам’яною дорогою, яка,
починаючись на березі, продовжувалася під водою. На жаль, встановити, в який
засіб відбувалася переправа, не вдалося – можливі як тяглова паромна, так і з
використанням човнів.
На прилеглих площах берега були зафіксовані
численні свідчення життєдіяльності у вигляді різночасових артефактів, у тому
числі й тих, що надають підстави для раннього датування поселення при перевозі.
Під час розкопок було встановлено наявність
культурного шару із зосередженням знахідок золотоординського часу, а саме:
уламків чавунних казанів, бронзових дзеркал, аналогічних присутнім у похованнях
середньовічних кочівників, залізні вістря стріл, свинцеві пряслиця, жіночі
прикраси тощо. Монети, що походять звідси, – мідні золотоординські (джучидські)
пули XIV ст. (8 екз.) – мають на лицевому боці зображення триногої тамги, а на
зворотному – чотирипелюсткової розетки. На присутність слов’янського компоненту
вказують знахідки посуду київського виробництва та ін.
Вважаємо, це дає підстави для ствердження
стосовно існування у XIV–XVст. поруч із перевозом поселення зі змішаним в
етнічному відношенні населенням. Рештки аналогічного поселення, що існувало при
переправі через Дніпро, були відкриті В. Камеко та В. Бінкевичем на Ігренському
півострові.
Взагалі практика заснування поселень при
переправах через річки мала широке розповсюдження за золотоординських часів;
вона забезпечувала зв’язки між улусами і центром, сприяла розвитку мережі
торговельних степових шляхів, одночасно забезпечуючи суттєві грошові
надходження до державної казни. Саме ці поселення продукували, в історичному
сенсі, виникнення ранніх – кочівницько-бродницьких осередків, з котрих згодом
відбувалося формування козацтва.
Саме таким вважаємо населення ранньої – або
І-ої – Самарі, яка передувала виникненню власно козацького містечка, або
Самарі-2. Непорушений культурний шар останньої, датований за артефактами
XVI–XVII ст., було досліджено під час розкопок 2012 р. на площі 320 кв. м.
Разом з випадковими знахідками попередніх років це дозволило уточнити межі
території і зробити деякі висновки стосовно забудови, побуту та занять
мешканців Самарі-2 дофортечного часу її існування. Житлова забудова простежена
в межах розкопу на ділянці, прилеглій до вулиці Столярній сел. Шевченка. На
відміну від дослідженої на території фортеці й посаду, вона належить до так званого
садибного типу, тобто передбачає поєднання житла із господарчими приміщеннями
та незабудованими ділянками, в котрих можна вбачати городи та садочки, так звані
левади, орієнтовані вздовж берега р. Самари.
Відстань між дослідженими першим та другим
житловими комплексами становить в 10,5 м, на відміну від щільної житлової
забудови, яку спостерігаємо у межах фортеці. Тривалість використання житлових
комплексів доводиться чисельністю різночасових господарчих та сміттєвих ям та
їх заповненням. Будівлі становили малі за розміром напівземлянки прямокутної
форми (№№ 1, 2): № 1 – 4,0 х 3,6 м; № 2 – 4,25 х 3,6 м, в котрих відсутні
стовпи вздовж стін, що пов’язано з характером покрівлі, в котрій
використовувався дерен. Після руйнації покрівлі утворювався шар органічного
тліну на підлозі житла, який «консервував» культурні рештки. Відкрито також
житло рідкісного гніздового типу (№ 3), котре складалося із ледь заглибленого
житла із глинобитною піччю та прибудованої до нього землянки, котрі сполучалися
коридором зі сходами.
Далі буде.
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар