До питання про час заснування містечка
козацького Самарь
Завданням нашого дослідження було доведення
існування на площі Богородицької фортеці 1687 р. будівництва передуючого у часі
козацького поселення, пойменованого у письмових документах як містечко
старовинне із перевозом Самарь. Остаточне вирішення цього питання стало
можливим завдяки здобутим під час довготривалих розкопок археологічних джерел,
розгляду котрих присвячена моя стаття.
Перша документальна згадка про містечко Самарь
утримується у грамоті польського короля Стефана Баторія від 20 січня 1576 р.,
відомої за копією, котра походить з архіву Скальковського. В переліку
преференцій, що надавалися Короною козацтву, було пойменовано «містечко старовинне запорізьке Самарь із
перевозом і землями вгору по Дніпру до річки Оріль, а вниз до самих степів
Ногайських та Кримських». Як відомо, саме із цим текстом пов’язана
довготривала дискусія стосовно автентичності грамоти, в основі котрої лежало
питання: «Як міг король дарувати те, чим не володів?».
Дискусія, котра відбувається протягом більш ніж
століття, отримала, на наш погляд, позитивне вирішення на підставі здійснених у
2005–2012 рр. розкопок, у процесі котрих було отримано надійні речові
(археологічні) джерела, що підтверджують достовірність існування козацького
поселення Самарь, згадуваного у грамоті як козацька Самарь. За стратиграфічними
спостереженнями та масовими знахідками монет та торговельних печаток, у тому
числі у закритих комплексах, було отримано підстави його датування в межах від
першої чверті ХVІ по 60-ті рр. ХVІІ ст. За всіма ознаками, виникає не тільки
необхідність у перегляді питання стосовно достовірності згадуваної грамоти
Баторія, а й помітно «знижується» визначення початку урбаністичного процесу в
регіоні.
За нашими спостереженнями, сьогодні достатньо
переконливо виглядає схема: козацьке містечко Самарь – Богородицька фортеця із
посадом чи так званим «городом» Богородичне – Катеринослав Кільченський –
Катеринослав правобережний – Дніпропетровськ – Дніпро. За плануванням на
місцевості містечко Самарь займало наближену до сучасного сел. Шевченка площу,
завдяки чому під час будівництва фортеці, розташованої в центральній частині
мису, культурний шар залишився частково непорушеним. Геологічні особливості
мису, піднесеного до 30–35 м над сучасним рівнем водосховища, а до будівництва
греблі Дніпрогесу ще більшу височину, гарантували природний захист як від
повені, так і нападів з боку р. Самари, одночасно забезпечуючи контроль за
пересуванням нею. Вочевидь місцеположення містечка враховувало переваги лісової
місцевості – так званої «Самарської товщі», яка у XVI–XVII ст. створювала
природний кордон. Лісові хащі, як і зарослі осикою болота, становили важливу
складову у планах захисту самарських фортець, на що нами зверталася увага.
Далі буде.
Ілюстрація: Богородицька фортеця. Малюнок-реконструкція Олександра Харлана
Немає коментарів:
Дописати коментар