Вулиці нашого міста

Загадкові промені Івана Пулюя (завершення)

 Багато зусиль докладав Іван Пулюй, щоб вибороти право поширювати у Російській імперії Святе Письмо для земляків українською мовою. Також виступав із обґрунтованою критикою політики австрійської влади стосовно права української молоді здобувати вищу освіту рідною мовою. Починаючи від 1902 р., він разом з І. Горбачевським та іншими відомими діячами науки й культури наполегливо домагався відкриття українського університету у Львові. Це мало статися на початку 1916 р., однак через війну цей проєкт не було здійснено.
    Іван Пулюй із піднесенням сприйняв повідомлення про реорганізацію 1892 р. товариства ім. Шевченка у Львові в наукове, яке поступово перетворилося на першу новітню українську академію наук. Він публікував результати своїх наукових досліджень і опис винаходів українською мовою на сторінках видань.     Поряд із І. Франком, М. Грушевським, В. Антоновичем, І. Горбачевським та іншими українськими вченими Іван Пулюй був серед перших дійсних членів товариства, обраних 1899 р. Високий авторитет провідних діячів цього товариства у наукових колах Європи дав підстави започаткувати обрання іноземних членів за їхньою згодою, серед них фізики Планк, Ейнштейн,  Йоффе.
    З початком війни 1914 р. Пулюй разом із Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям із Галичини, окупованої російськими військами, а також пораненим воякам-українцям і військовополоненим. Він же заснував фонд для фінансової підтримки навчання української молоді. У 1915 року видав низку статей і дві брошури німецькою мовою, в яких обґрунтував тезу про необхідність створення самостійної української держави, яка стане ключем до миру і стабільності в Європі. Зокрема, сто років тому в брошурі «Україна та її міжнародне політичне значення» наголосив: «Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоєвропейських держав, тому її визволення лежить не тільки в інтересі цих держав, а й цілої Європи».
    У 1916 року професор Пулюй одержав пропозицію зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії, однак відмовився за станом здоров’я і вийшов на пенсію.
Помер Іван Павлович Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі. Його поховали на центральному кладовищі міста. Прощаючись із вченим, ректор Німецької політехніки у Празі професор Бах мовив: «Ти був не тільки людиною твердих переконань і виразно викарбуваною особистістю, але також людиною, що знала, як дотримуватися вірності, передусім вірності народові, з якого ти вийшов. І немає більшої вірності, ніж вірність власному народові»...

    Нині в Україні іменем Івана Пулюя названо Тернопільський національний технічний університет. У закладі також є музей видатного фізика та винахідника, а раз на два роки Національна академія наук України присуджує премію імені Пулюя в галузі прикладної фізики. У 2010 році Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 5 гри. зі зображенням фізика. Також Укрпошта випустила марку, присвячену 150-річчю Івана Пулюя, а у 2021 році його іменем була названа мала планета.

У нашому місті, Дніпрі, нещодавно з’явилась вулиця імені Івана Пулюя.

 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

Фото: https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/ivan-pulyuy/
Джерела:
Іван Пулюй. Листи / упоряд. О. Збожна.– Тернопіль, 2007.– 544 с.
Пулюй – Куліш. Подвижники Нації / редкол.: В. Козирський, В. Шендеровський, О. Шокало; за заг. ред. В. Шендеровського.– Київ: Рада, 1997.– 287 с.: фото.
Таранюк В. Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа.– Київ: Грані-Т, 2009.– 88 с.– (Життя видатних дітей).

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут