Загадкові промені Івана Пулюя (продовження)
Пулюй
був одним із провідних дослідників у фізиці 1880–1890 рр. Він зробив великий
внесок у розуміння властивостей і природи як катодних, так і Х-променів.
Підтверджено конкретні висновки щодо його чотирьох пріоритетних результатів у
фізиці Х-променів. Своїми систематичними дослідженнями катодних променів саме він
усунув хибні стереотипи, які побутували в середовищі відомих європейських
фізиків щодо їхньої природи. Показово, що на відміну від Пулюя провідні
європейські фізики аж до середини 1890-х років висловлювали щодо цього
помилкові твердження. З огляду на особливу актуальність досліджень вченого
Лондонське фізичне товариство у 1889 р. видало його монографію, присвячену
катодним променям і дотичним питанням, в англійському перекладі в книжці, де
друкувалися результати найважливіших фізичних досліджень, виконаних поза межами
Великобританії. Ця книжка містить праці чотирьох авторів – Гельмгольца, Гітторфа,
Пулюя і Ван дер Ваальса, ці імена добре відомі сучасним фізикам й історикам
науки.
Саме Іван Пулюй своїми глибокими дослідженнями
катодних променів і конструюванням досконалих катодних ламп, здійсненими на
початку 1880-х років, прокладав шлях до відкриття Х-променів, яке завдяки
щасливому випадкові випало на долю Рентгена наприкінці 1895 р. Однак роль Пулюя
не обмежується етапом передісторії становлення науки про нові промені. На
початку 1896 р. він провів свої дослідження, результати яких опублікував у двох
статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Пулюй був попереду Рентгена.
Мало того, Рентген запропонував хибне пояснення природи X-променів. Що ж до
знімків, які переконливо свідчили про широкі можливості застосування нових
променів у медицині, то саме знімки в Х-променях, виконані Пулюєм за допомогою
лампи своєї конструкції ще з 1880-х рр., яка ввійшла в історію науки і техніки
власне як «лампа Пулюя» («Pulujlampe»), використовувались для цих цілей, будучи
неперевершеними за якістю. Зокрема, лондонський часопис The Photogram за 1896
р. подав знімок кістяка цілого людського організму і вказав, що це перший у
світі такий знімок і що його автором є професор Пулюй.
Є задокументовані свідчення про першу медичну
Х-променеву фотографію, зроблену в США. Це відбулося 3 лютого 1896 р. в
Дартмутському коледжі, де була багата колекція газорозрядних трубок. Після
перевірки близько дюжини цих трубок виявилося, що лише одна з них генерувала
Х-промені необхідної інтенсивності – це була трубка українського вченого.
Рентген не мав бажання ділитися лаврами дослідника нових променів із Пулюєм, однак
суттєвим недоліком є те, що гіпертрофовані оцінки доробку Рентгена набули
поширення в науково-історичній літературі
пізніших часів. Іван Пулюй не міг довести свєї першості, як зазначають
експерти, тому що не запатентував свого винаходу, не приділяв великої уваги
написанню наукових статей, а більше експериментував у лабораторії.
Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного
відділу
Фото: https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/ivan-pulyuy/
Джерела:
Іван Пулюй. Листи / упоряд. О. Збожна.–
Тернопіль, 2007.– 544 с.
Пулюй – Куліш. Подвижники Нації / редкол.: В.
Козирський, В. Шендеровський, О. Шокало; за заг. ред. В. Шендеровського.– Київ:
Рада, 1997.– 287 с.: фото.
Таранюк В. Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка,
Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа.– Київ: Грані-Т,
2009.– 88 с.– (Життя видатних дітей).
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар