На долоні історії

Олександр Бернардацці. Промені прекрасного (завершення)

 Олександр Йосипович Бернардацці народився в П'ятигорську в 1831 році, де його батько проєктував найзнаменитіші курорти Мінеральних вод. Дитячі роки минали в спостереженнях за роботою родичів, тому обрану спеціальність випадковістю назвати важко. У сім'ї говорили російською, в хвилини емоційних піднесень – переходили на рідну італійську, як вимагав південний темперамент. Часто батько брав сина на прогулянку в гори. Олександр був заворожений сніговими сріблястими вершинами, блакитним небом, прозорими озерами.
У 1843 році Бернардацці вступає до Будівельного училища Петербургу, яке закінчує з відзнакою. Отримує призначення на посаду помічника архітектора до Бессарабської обласної будівельної контори. За кілька років 25-річний майстер стає городовим (головним) архітектором Кишинева, на посаді лишається кілька десятків років, з 1875 є почесним громадянином міста.
У 1878 талановитий зодчий перебирається до Одеси. Спочатку обіймає посаду архітектора при Новоросійському університеті, а потім і головного міського архітектора. Проєктує безліч прибуткових будинків і особняків в самобутній витонченій стилістиці. Творче обдарування і високий професіоналізм Олександра Йосиповича неодноразово відзначали і міська влада, і колеги-архітектори, і прості городяни. Серед створених ним прекрасних споруд – старий залізничний вокзал (побудований в 1879–1883, зруйнований в 1944 році під час Другої світової), клініка медичного інституту на Пастера, будівля реформатської церкви.
П'ятиповерховий будинок готелю «Брістоль» теж побудовано за проєктом Бернардацці (1898–1899 рр.), Назву запозичили в однойменного віденського готелю, де так любили відпочивати видатзаможні одесити. У різні часи у «Брістолі» зупинялися Віра Холодна, Ісаак Бабель, Теодор Драйзер. Після революції «Брістоль» перейменували на «Червоний», але згодом історичну назву повернули.
Красою та незвичністю фантазії вражає і будівля Одеської філармонії напроти вищезгаданого готелю. Спочатку цей архітектурний шедевр створював Олександр Бернардацці як Нову Біржу. Після відкриття в 1899 році не було меж захопленням і порівнянням. У 1900 році, на честь 50-річчя творчої діяльності Бернардацці, в лоджії було встановлено мармуровий бюст архітектора.
Майстер помер у відрядженні в Фастові під Києвом. Згідно з його заповітом, похований поруч із матір'ю в Кишиневі. Як писав сучасник: «І немов той казковий золотий птах, посланник серця, що губив усюди свої крила, так і А.І. Бернардацці всюди розкидав золоті променисті пір'їни прекрасного по обличчю тієї землі, куди закидала його доля, і в душах тих людей, з якими він зустрічався».
 
Фото: https://odessa-memory.info/ru/index.php?id=30
 
Джерела:
Гольдзамт, Эдмунд. Уильям Моррис и социально-эстетические истоки современной архитектуры / Э. Гольдзамт; пер. Г.А. Гурьянова.– М.: Стройиздат, 1973.– 175 с.– Пер. с польск.
Постернак, К. Вторая родина братьев Бернардацци / К. Постернак // Юный художник.– 2011.– № 11.– С. 16–18: ил.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут