Загадкові промені Івана Пулюя (продовження)
На початку 1880-х рр. Пулюй розпочав
систематичну діяльність у галузі електротехніки з дослідження процесів у
електричних лампочках розжарювання. Йому вдалося сконструювати пристрої кращої
якості порівняно з тими, які розробив відомий американський винахідник Едісон.
Наприкінці 1883 р. Івана Пулюя запрошують на посаду консультанта
всесвітньовідомої фабрики зброї в австрійському місті Штайр для організації
виробництва електротехнічної продукції. Генеральним директором акціонерної
фірми був відомий австрійський фахівець Йозеф Верндль. Саме він запросив
чотирьох найвизначніших фахівців Європи у галузі електротехніки: Шукерта,
Пулюя, Кжижика і Пієтту. На пропозицію Верндля Пулюй організовує у Штайрі
масове виробництво своїх електроламп на фабриці. Наскільки успішною була
діяльність Пулюя у створенні електроосвітлювальної техніки, можна судити з
того, що близько тисячі лампочок Пулюя освітлювали в серпні 1884 р.
електротехнічну промислову виставку та прилеглі вулиці у Штайрі, й це стало
сенсацією, що набула широкого розголосу. Така ілюмінація символізувала початок
нової ери в технічному та господарському прогресі людства – ери
індустріалізації, в основі чого лежать здобутки електротехніки. Міністерство
освіти запросило Пулюя на посаду професора експериментальної та технічної
фізики в Німецькій високій технічній школі в Празі. Тут учений почав читати
крім фізики лекції з окремого курсу електротехніки, розробив системний план із
організації відповідних досліджень у празькій
політехніці. На 1888–1889 навчальний рік
Пулюя було обрано ректором політехніки, а у 1890 р. – деканом машинобудівного
факультету. У 1902 р. він заснував і
очолив кафедру електротехніки. З нагоди 100-річного ювілею Німецької
політехніки в Празі вченого відзначили орденом Залізної корони за його наукову
та викладацьку працю. Також його було нагороджено хрестом ордена Франца-Йосифа
і надано високий титул Радника двору. У 1913 р. Івана Пулюя обирають почесним
членом Віденського електротехнічного товариства.
У 90-х роках ХІХ ст. Пулюй відіграв вирішальну
роль як керівник проєктування і будівництва багатьох електростанцій на змінному
струмі в Чехії. Якість проєктів і їхня реалізації були дуже високими, із
дотриманням екологічних вимог навіть сучасного рівня. Мешканці Праги досі
використовують електроенергію, яку дає їм «Пулюєва» електростанція. Деякий час
Іван Полюй працював на заводі Томаса Едісона в Австро-Угорщині та допомагав із
виробництвом ламп розжарювання.
Пулюєві належить низка винаходів,
запатентованих у різних країнах світу та премійованих на міжнародних виставках.
При вивченні проходження електричного струму у вакуумних трубках він розробив
конструкцію серії оригінальних трубок, які знайшли широке застосування.
Зокрема, одну з них завдяки конструкторським особливостям використовували як
електричний вентиль для випрямлення змінного струму. На Віденській
електротехнічній виставці 1883 р. привернула увагу безпечна електрична лампа
для гірників, яка була особливо простою і дуже зручною в роботі. Багато уваги
приділив учений вдосконаленню телефонного зв’язку. Важливо було гарантувати
безпеку працівників, щоякі користуються телефонним зв’язком зі споживачами
електроенергії або віддаленими підстанціями. Значним його технічним досягненням
став винайдений ним телетермометр, що давав можливість вимірювати температуру
на великій віддалі від спостерігача.
Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного
відділу
Фотоhttps://ukurier.gov.ua/uk/articles/ivan-pulyuj-lishe-vnaslidok-priyednannya-ukrayini-/
Джерела:
Іван Пулюй. Листи / упоряд. О. Збожна.–
Тернопіль, 2007.– 544 с.
Пулюй – Куліш. Подвижники Нації / редкол.: В.
Козирський, В. Шендеровський, О. Шокало; за заг. ред. В. Шендеровського.– Київ:
Рада, 1997.– 287 с.: фото.
Таранюк В. Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка,
Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа.– Київ: Грані-Т,
2009.– 88 с.– (Життя видатних дітей).
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар