Сторінки

середу, 17 квітня 2024 р.

Вулиці нашого міста


Загадкові промені Івана Пулюя

 

Електротехніка, тая найновіша і величева наука, на котрої полі і я чимось потрудився, близька і дорога моєму серцю…

Іван Пулюй

 

Серед багатьох наших земляків, які прославили Україну в світовому вимірі, був уродженець Тернопільщини Іван Павлович Пулюй. Австрійський професор Вільгельм Форман назвав його однією з найцікавіших постатей науки ХІХ – початку ХХ століть і зазначив, що він спричинився до перетворень світу.
Обсяг доробку Пулюя в науковій, гуманітарній та культурній сферах справді грандіозний. Працюючи майже все свідоме життя за межами України, переважно в Празі та Відні, саме він узяв на себе обов’язок розбудови всієї системи освіти – від початкової школи до українського університету у Львові, від невеликого молитовника до повного видання Біблії, від підручників для гімназій до публікації актуальних наукових праць українською мовою. Досягнувши особистих вершин у науці, він наполегливо торував шлях до таких вершин іншим. Його віра в майбутнє рідного народу була безмежною, а практичні кроки для його досягнення – надзвичайно дієвими.
Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 р. у містечку Гримайлові, нині Тернопільської області. Закінчив Тернопільську класичну гімназію, де заснував патріотичне товариство «Громада». У 1865–1869 рр. навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Студенти-українці, які навчались на різних факультетах, 1867 р. заснували легальне товариство «Січ», роль якого згодом високо оцінив Іван Франко: «...в лоні самої «Січі» почали вироблюватися люди, що не їли даром університетського хліба, віддавались науці серйозно, не для посади та кар’єри, такі люди, як І. Пулюй, І. Горбачевський та інші». Студент Пулюй уклав і розпочав здійснювати велику програму видання українською мовою освітньої та релігійної літератури. Ще в перший рік навчання він переклав українською мовою підручник із планіметрії для українських гімназій
Уже 1869 р. І. Пулюй видає у Відні свій переклад «Молитвослова» накладом три тисячі примірників, причому половина з них призначалася для українців, які служили в австрійському війську. Друге, доповнене видання, надрукував власним коштом 1871 р. Цього ж року разом із П. Кулішем у Відні переклав і видав Євангеліє, а повністю Новий Завіт у їхньому перекладі будо надруковано 1880 р. у Львові. Пізніше над перекладом Старого Завіту працювали І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та І. Пулюй, а повне видання всієї Біблії цих авторів вийшло друком у Відні 1903 р., причому організаційні та фінансові турботи лягли на плечі Пулюя.
У 1869–1872 рр. І. Пулюй навчався на філософському факультеті Віденського університету. «У природничих науках вічні закони і непохитна правда», – такими словами він у своїй автобіографії мотивував свій вибір продовжити навчання в університеті вже після закінчення теологічних студій. У 1872–1874 рр. працював у фізичній лабораторії професора Лянга у Віденському університеті, у 1874–1875 рр. – асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії в місті Фіюме (тепер Рієка в Хорватії), де сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який став широко відомим у науковому світі. Цей прилад було відзначено срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р. У 1875–1876 рр. Пулюй стажувався і працював у Страсбурзькому університеті, в Фізичному інституті професора Августа Кундта, де здобув ступінь доктора філософії. В 1876–1883 роках працював асистентом і приват-доцентом у Віденському університеті, де й виконав важливу частину своїх фізичних досліджень.

 

 Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

Фото https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ivan-pulyuj-lishe-vnaslidok-priyednannya-ukrayini-/
 Джерела:
Іван Пулюй. Листи / упоряд. О. Збожна.– Тернопіль, 2007.– 544 с.
Пулюй – Куліш. Подвижники Нації / редкол.: В. Козирський, В. Шендеровський, О. Шокало; за заг. ред. В. Шендеровського.– Київ: Рада, 1997.– 287 с.: фото.
Таранюк В. Про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа.– Київ: Грані-Т, 2009.– 88 с.– (Життя видатних дітей).



Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут


 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар