Григорій
Косинка (Стрілець).
Крилаті літери (продовження)
Українську революцію Григорій Косинка зустрів у
лавах повстанського загону отамана Зеленого, пізніше опинився в лавах армії
УНР.
Взимку 1919-го стався його дебют у часописі з
невеликою нотаткою «З робітничого життя», пізніше з`явились – «Уривки з щоденника»,
«Малюнки життя», «Лист з села», «Попівська грязь», «Маленький фейлетон», «Неньковці».
Невдовзі на шпальтах газети «Боротьба» з`являється оповідання «На буряки», що
має підзаголовок «Згадка з дитячих літ».
Деякий час Григорій навчається в Київському
інституті народної освіти, але коштів на науку та життя немає. Він не припиняє
писати, виступає на літературних вечорах і зібраннях Всеукраїнської Академії
Наук, найчастіше його просять читати новелу «В житах». Читає Косинка завжди на пам`ять,
артистизмом вражає, публіка в захваті. Він продовжує друкуватись у газетах і
журналах, працює редактором у різних виданнях, відповідальним секретарем
Всеукраїнського фото-кіноуправління (ВУФКУ), сценаристом на Київській
кінофабриці, у Державному видавництві України, на радіо.
У 1922 році з`являється збірка «На золотих
богів» про події Громадянської війни. Максим Рильський, Сергій Єфремов,
Володимир Винниченко, Василь Стефаник високо оцінили творчу працю письменника.
Стефаник навіть назвав Григорія «сином з Дівич-гори». У відгуку відомого
літературознавця Сергія Єфремова читаємо: «Побут
б’є з них, іскриться своїми типовими рисами й дає справжній образ сьогочасного,
може, не глибокий, трохи одноманітний, але свіжий, живий, яскравий». Отже,
як бачимо, до порад Калістрата Анищенка молодий письменник дослухався.
Режимові радянському творчість Григорія Косинки
була не до вподоби, тим більше після того, як у винниченківській «Новій
Україні», що виходила в Празі, надрукували його новелу «Анархісти» поруч із
циклом нарисів Валер`яна Підмогильного «Повстанці». До того ж Косинка вступає
до літературної організації «Ланка», яку так само як і перейменовану на «Марс» («Майстерня
революційного слова») офіційна критика сприймає жорстко та войовничо.
І знову доленосна зустріч, цього разу –
особиста. В 1924 році письменник знайомиться з Тамарою Мороз, яка присвятить
йому все своє життя, буде щиро та завзято відстоювати його ім`я й після смерті.
Цікавий той факт, що Тамара закінчила Другу
українську гімназію, де викладав латину Микола Зеров, вважав її найкращою
ученицею. До речі, батько Тамари, Михайло Мороз, був головою Всеукраїнської
православної церковної ради УАПЦ, та й мешкало подружжя в одному з будинків на
території Софійського собору, де часто збиралися члени групи «Ланка». Григорій
же, як пишуть дослідники, ще за три роки був присутній на першому
Всеукраїнському церковному соборі Української автокефальної православної
Церкви, який відбувся у Києві.
Григорій Косинка у продовженні «Пунктирів
історії».
«Коли
догорятиме у віках остання зоря – горітиме моя мисль і страждання, а на чорній
смузі неба крилатими літерами спалахнуть пророчі Франкові слова: Народе мій,
замучений, розбитий…».
«Легко
повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам
заплакав над потолоченою кіньми пшеницею...».
«Мої
учителі – Винниченко, Стефаник, Кнут Гамсун, Васильченко».
«Мрію
написати колись бодай одну повість та десятків зо два оповідань, написати їх
так, щоб авторові не соромно було говорити в імені української літератури, не
соромно носити почесне ім'я письменника: цього імені, на мою думку, я ще не
заслужив, як не заслужили його й деякі безпардонно прославлені сучасні
письменники».
«Пам'ятаю,
привіз раз батько дивну книжку – "Конотопську відьму" Грицька Квітки;
я сміявся з прізвища автора – Грицько Квітка, чому не Півонія, не Деревій, а
просто – Квітка?..».
Фото
https://book-ye.com.ua/authors/grigoriy-kosinka/
Джерела:
Косинка,
Григорій. Автобіографія / Г. Косинка. – Київ : Центр учбової літератури, 2018.
– 98 с. – (Класика української літератури).
Косинка,
Григорій. Вечірні тіні : оповідання / Г. Косинка. – Харків : Важпромавтоматика.
– [Б. м.] : Формат, 2007. – 320 с. – (Грамота).
Косинка,
Григорій Михайлович. Гармонія / Косинка Г. М. – Львiв : Каменяр, 1971. – 127 с.
Косинка,
Григорій Михайлович. Серце : новели / Г. М. Косинка. – Київ : Дніпро, 1967. –
198 с.
***
Гальченко,
Сергій Анастасійович. Скарби літературних архівів / С. А. Гальченко; під ред.
М. Г. Жулинського ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : АТОПОЛ,
2012. – 448 с.
Григорій
Косинка / Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка ; упоряд., авт. передм. С. А. Гальченко,
худож. Р. В. Варламов. – Харків : Фоліо, 2018. – 507 с. – (Митці на прицілі).
Наєнко,
Михайло Кузьмович. Григорій Косинка : літературно-критичний нарис / М. К.
Наєнко. – Київ : Радянський письменник, 1989. – 172 с.
Про
Григорія Косинку : спогади. – Київ : Радянський письменник, 1969. – 215 с.
Розстріляне
відродження : антологія 1917–1933: Поезія – проза – драма – есей / упоряд.,
передмова, післямова. Ю. Лавріненко. – Київ : Смолоскип, 2002. – 983 с.
***
https://uain.press/blogs/1120342-1120342
https://secinfchounbk.blogspot.com/2014/12/18991934.html
https://uain.press/blogs/1120342-1120342
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар