Сторінки

середа, 18 квітня 2018 р.

Родовід пам'яті

Родовід пам'яті 
Рід та родина криворізького
інженера Едуарда Фукса

Постать криворізького геолога та гірничого інженера Едуарда Карловича Фукса, двічі репресованого в 1930-ті роки, тривалий час була маловідома широкому загалу та науковій спільноті. Попри велику кількість наявних на сьогоднішній день публікацій про його життєвий шлях і трудову діяльність у висвітленні біографії видатного науковця Криворіжжя залишається чимало «білих плям», суперечливих тверджень, протиріч і очевидних помилок. Проте, в Музеї історії Криворізького національного університету зберігаються оригінали раритетних документів, які дають однозначну відповідь на велику кількість дослідницьких питань. Власне цим і пояснюється дослідницький інтерес авторки представленої розвідки.
Враховуючи актуальність, наукову і суспільну затребуваність піднятої проблеми, авторка поставила за мету відтворити максимально точний біографічний портрет Е.К. Фукса на основі залучення всіх доступних на сьогоднішній день першоджерел.
Едуард Карлович Фукс (Едуард Карл Юлій Фукс) народився 30 квітня 1872 року в селі Копаткевичі Мозирського повіту Мінської губернії. До речі, це село існує й зараз. Копаткевичі (білорус. Капаткевічы) – міське селище, центр Копаткевичської сільради, з 2013 р. сільради Петриківського району Гомельської області Білорусі. Поблизу розташовані поклади залізняка. Назва походить від особистого прізвиська людини – Копотко, Копаток чи Копитко.
У 1858 р. у селі було 1 062 мешканців. У 1897 р. – у містечку 285 дворів, 2 081 житель; у селі 97 дворів, 644 жителя. В містечку були церква, костьол, два єврейських молитовних будинки, народне училище, поштово-телеграфна контора, аптека, 13 магазинів, вітряний млин і трактир. Поруч розташовувалися два села: Малі Копаткевичі і Старі Копаткевичі.
Серед дев’яти видатних уродженців і мешканців цього села є два Герої Соціалістичної праці, три професори, генерал-майор авіації та відома радянська і білоруська письменниця С.О. Алексієвич – журналістка, сценарист документальних фільмів, лауреат Нобелевської премії 2015 року з літератури. Серед цих відомих людей Е.К. Фукса немає.
Обрусіла німецька родина Фуксів була шанованою і небагатою. Батько Едуарда – Карл Фрідрих був зі спадкових почесних громадян, сином священика. Дід Едуарда Фукса – Христофор Іоанн Фукс – у 1831 році служив вікарієм у місті Бартау, а в 1835 році – дивізійним священиком у місті Дінабург. Мати Едуарда Фукса – Адель Юліївна Фукс (Аделаїда Павліна Петрі), походила з родини шведів, які в Німеччині друкували географічні атласи. В сім’ї Карла й Аделі було семеро дітей: дві доньки – Емілія та Юлія і п’ятеро синів – Едуард, Альфонс, Володимир, Євген, Микола. Едуард був старшим сином.
Родина Фуксів була небагатою. Підтвердження я знайшла, знову ж таки, в архівних документах. У заповіті батька Едуарда Карловича від 8 січня 1890 року читаємо: «1. Все мое движимое и недвижимое имущество, считавшееся при моей смерти собственностью завещать и передать моей супруге… 2. Ей же завещаю и мой страховой полис… брату Альфонсу Христофоровичу Фуксу одну тысячу рублей и брату Эдуарду Христофоровичу двести рублей серебром. 3. Сыну моему Эдуарду прошу передать карманные мои золотые часы, с цепочкой и мой фамильный перстень. Сыну Владимиру моё ружье…» Зовсім небагато, як для сім’ї з сімома дітьми. А на кишеньковий годинник і перстень навряд чи можна прожити 21-річному студенту та ще допомагати матері ростити молодших дітей. Зрозуміло, чому Едуард Карлович покинув навчання в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті та почав працювати.
Вікторія Тротнер
Далі буде

Витоки. Вип. 3 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпро: ДОУНБ, 2017.– 170 с.: іл.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар