Михайло Свєтлов: «Давай побеседуем вновь…»
(продовження)
Шістнадцятирічний комсомолець Михайло Свєтлов став редактором журналу «Юний пролетарій!». Автори, які друкували статті у журналі придумали собі псевдоніми Свєтлов, Голодний, Ясний. Три брата по поезії мріяли як чеховські сестри: «До Москви! До Москви!" Друкуватися Свєтлов почав з 1917 року, а у 1919 був призначений завідувачем відділу друку Катеринославського губкому комсомолу. У 1921 –му перебрався до Харкова, де теж працював у комсомольському відділі друку. Саме тут була видана перша книга його віршів "Рейки". У 1922 році Свєтлов переїжджає до Москви, де вступає спочатку на робочий факультет, а потім до Вищого літературно-художнього інститут ім. В.Я. Брюсова. Саме тут він став членом літературної групи "Молода гвардія". «Гвардійці» оспівували нове, як їм здавалося романтичне життя після 1917-го року. У 1924-1925 роках Свєтлов входив до літературної групи "Перевал". В цей час були опубліковані дві збірки: "Вірші" (1924-й рік ) та "Коріння" (1925-й рік).
У 1926 –му році вийшла книга Свєтлова "Нічні зустрічі" , тоді ж була написана й знаменита "Гренада", яку Володимир Маяковський читав напам'ять на своїх поетичних вечорах. «Це настільки гарні вірші, що я навіть не помітив, чи є там рими», - говорив він , коли заздрісники дорікали йому захопленністю творчістю Михайла Свєтлова. На слова "Гренади" написали музику близько 20 композиторів з різних країн, її можна вважати поетичним днем народження Свєтлова. Сам Михайло Аркадійович зізнавався, що саме, завдяки цим рядкам про нього дізналася вся країна. Марина Цвєтаєва писала з Парижа Борису Пастернаку: «Передай Светлову, что его «Гренада» — мой любимый стих за все эти годы. У Есенина ни одного такого не было. Этого, впрочем, не говори, пусть Есенину мирно спится».
Коли у 1936 році почалася війна в Іспанії, «Гренаду» співали тодішні радянські льотчики над Гвадалахарою. Потім її підхопили бійці-інтернаціоналісти, скоро пісню заспівала Європа. Пізніше, в гітлерівському таборі смерті Маутхаузен «Гренада» була гімном ув'язнених. Її неймовірний успіх погрожував автору незавидною долею поета одного вірша. Але одного разу, у 1935 році, до поета прийшов кінорежисер Семен Тимошенко. Він робив картину «Три товариші», в якій передбачалася пісня про Каховку. Свєтлов згадував: «Каховка — это моя земля. Я вспомнил горящую Украину, свою юность, своих товарищей...». Через сорок хвилин пісня була готова.
(далі буде).
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар