Сторінки

пʼятниця, 13 квітня 2018 р.

На долоні історії

Михайло Свєтлов: «Давай побеседуем вновь…»
(продовження)

Шістнадцятирічний комсомолець Михайло Свєтлов  став редактором журналу «Юний пролетарій!». Автори, які друкували статті  у журналі придумали собі псевдоніми Свєтлов, Голодний, Ясний. Три брата по поезії мріяли як чеховські сестри: «До  Москви! До Москви!"  Друкуватися  Свєтлов почав з 1917 року, а  у 1919 був призначений завідувачем відділу друку Катеринославського губкому комсомолу. У 1921 –му перебрався до Харкова, де теж  працював у комсомольському  відділі друку. Саме тут була видана перша книга його віршів "Рейки". У 1922 році  Свєтлов переїжджає до Москви, де вступає спочатку на робочий факультет, а потім до Вищого літературно-художнього інститут ім. В.Я. Брюсова. Саме тут він став членом літературної групи "Молода гвардія". «Гвардійці» оспівували нове, як їм здавалося романтичне життя після 1917-го року.  У 1924-1925 роках   Свєтлов входив до літературної групи "Перевал". В цей час були опубліковані дві збірки: "Вірші" (1924-й рік )  та  "Коріння" (1925-й рік). 
У 1926 –му році  вийшла книга Свєтлова "Нічні зустрічі" , тоді ж була написана  й знаменита "Гренада", яку Володимир Маяковський читав напам'ять на своїх поетичних вечорах. «Це настільки гарні вірші, що я навіть не помітив, чи є там рими», - говорив він , коли заздрісники дорікали йому  захопленністю  творчістю Михайла Свєтлова.  На слова "Гренади" написали музику близько 20 композиторів з  різних країн, її   можна вважати поетичним днем народження Свєтлова. Сам Михайло Аркадійович зізнавався, що саме, завдяки цим рядкам  про нього дізналася вся країна.  Марина Цвєтаєва писала з Парижа Борису Пастернаку: «Передай Светлову, что его «Гренада» — мой любимый стих за все эти годы. У Есенина ни одного такого не было. Этого, впрочем, не говори, пусть Есенину мирно спится».
Коли  у  1936 році почалася війна в Іспанії, «Гренаду» співали тодішні радянські льотчики над Гвадалахарою. Потім її підхопили бійці-інтернаціоналісти, скоро пісню заспівала Європа. Пізніше, в гітлерівському таборі смерті Маутхаузен «Гренада» була гімном ув'язнених. Її неймовірний успіх погрожував  автору незавидною долею поета одного вірша. Але одного разу,  у 1935 році, до поета прийшов кінорежисер Семен Тимошенко. Він робив картину «Три товариші», в якій передбачалася пісня про Каховку. Свєтлов згадував: «Каховка — это моя земля. Я вспомнил горящую Украину, свою юность, своих товарищей...». Через сорок хвилин пісня була готова.

(далі буде).



 Більше про бібліотеку  тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна  тут

Немає коментарів:

Дописати коментар