Сторінки

середа, 14 лютого 2018 р.

Родовід пам'яті

До генеалогії катеринославської гілки роду Шошиних

Дніпровські генеалогічні студії перебувають на початковому етапі розвитку. Велика кількість маловідомих родів залишається поки за межами інтересів істориків, очікуючи на свого дослідника. Зацікавленість історією окремих населених пунктів Придніпровського краю іноді відкриває окремі забуті імена людей, які свого часу впливали на політичну, економічну ситуацію в межах регіону. Іноді вдається від-найти імена, що на довгий час були вкарбовані в назви населених пунктів. Не є винятком період падіння Запорозької Січі та початку формування і функціонування нової еліти, яка брала участь у процесах державотворення під прапорами Російської імперії. Велика кількість слобід у цей час отримала нові назви. Заснована ціла низка нових поселень.
У даній роботі об’єктом дослідження є родина дворян Катеринославського намісництва Шошиних, які отримали землі на теренах колишніх Вольностей у межах новостворених Катеринославського (пізніше відійшли до Верхньодніпровського повіту), Новомосковського, Олександрівського та Павлоградського повітів. 
Ф. Макаревський – перший із дослідників, хто писав про історію виникнення поселення Шошинівка (Сошинівка ). Цей невеличкий населений пункт існував із кінця XVIII ст. по середину 1960-х рр. на правому березі Дніпра в межах сучасного Верхньодніпровського району в північно-східній його частині. Після утворення Дніпродзержинського водосховища більша частина Сошинівки потрапила під затоплення. На сьогодні на мапах регіону такої назви не існує. Ф. Макаревський вказував, що господарем рангової дачі на теренах колишньої Щурівської округи  був Яків Герасимович Шошин. На момент отримання земель у рангову дачу Я. Шошин був підполковником Дніпровського пікінерного полку. Відповідно до умов отримання рангової дачі новий господар створив слободу, залюднив її та назвав на свою честь, збудував у ній церкву (1784 р.) . Спробуємо дослідити цю особистість і його родину.
Окремі сторінки біографії Я.Г. Шошина віднайдено нами в низці опублікованих праць загального характеру, згідно послужного списку, що зберігався в Генерально-му штабі. Яків Герасимович народився в 1744 р. у родині колезького асесора. Походив із дворян. Вступив на військову службу в 1755 р. (в 11 років), у 1762 р. став підпоручником, у 1767 р. – поручником, у 1770 р. – капітаном (у 26 років). Відомо, що він був учасником російсько-турецьких воєн. Перебуваючи в 2-му гренадерському полку в 1770 р. отримав поранення. Не дочекавшись одужання, Я. Шошин випросив дозвіл взяти участь у штурмі фортеці Бендери, під час якого одним із перших зайшов на міський вал, за що отримав орден Георгія IV ступеню  і чин секунд-майора . 
У 1771 р. Шошина призначено командиром Балтінського деташементу, з яким він був під Очаковом. У 1772 р. його відправлено до Криму і призначено начальником Ялтинського посту, а потім його відрядили до новоприбулого тоді до Криму генерал-лейтенанта Щербініна , в почеті якого Шошин перебував до 1774 р. У цьому ж році Яків перебував на Кубані . Шошин брав участь у багатьох комісіях, влаштованих під час переговорів із татарами. В 1776–1777 рр. він значиться як обер-провіантмейстер, секунд-майор у складі Новоросійської прикордонної комісії з польським Брацлавським воєводством. У 1777 р. отримав чин прем’єр-майора, а в 1778 р. – підполковника. В 1780 р. Я. Шошина призначено командуючим польським прикордонним постом, потім командуючим Угорським гусарським полком. 
У 1787 р. Яків Герасимович Шошин отримав чин полковника (43 роки). Під час командування Вологодським мушкетерським полком з 1788 до 1789 р. брав участь у кампанії проти турків, з 1790 р. до початку 1797  р. командував Астраханським гренадерським полком (утворений у 1790 р. внаслідок об’єднання восьми рот Вологодського та двох рот Інгерманландського полків), що брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 рр., потім у польських кампаніях 1792–1794 рр. У 1791 р. Я. Шошину надано чин бригадира, а 24 листопада 1794 р. – генерала-майора (у віці 50 років). 
У 1796 р. разом із генерал-поручиком Апраксіним , князем Дашковим  був присутній в останні часи життя Малоросійського генерал-губернатора графа П.О. Румянцева-Задунайського в його резиденції (садиба в Ташані ), після смерті генерал-губернатора 8 грудня брав участь в опечатуванні його речей і документів .
У 1797 р. Якова Шошина звільнено зі служби . Яків Герасимович мав дружину Надію Єреміївну (в дівоцтві Родзянко) – дочку українського поміщика Хорольського повіту, полковника Єремії Степановича Родзянка та його дружини Анастасії Степанівни . Подружжя Шошиних мало двох дітей: Афанасія та Варвару (за іншими даними, Віру).
Тривалий час були невідомі рік і місце, де помер Яків Герасимович . У літературі останніх років навіть з’явилася нічим не підтверджена інформація «жив і помер у своєму маєтку» . Однак, вдалося нарешті з’ясувати, що генерал-майор помер далеко від свого маєтку, в місті Умані в 1798 р. (у віці 54 років). Його дружина зверталася до царя про допомогу для перевезення тіла небіжчика додому  . Після чого цар Павло писав 9 травня дійсному таємному радникові, генерал-прокурору князю О.Б. Куракіну  про надання дозволу вдові генерал-майора здійснити транспортування померлого. Вірогідно, місію було виконано і поховано генерала у родовому маєтку. Проте, поки що невідомі подробиці смерті, де знаходиться надгробок і місце поховання.

Олександр Харлан 

За  матеріалами публікації : Витоки. Вип. 3 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпро: ДОУНБ, 2017.– 154 с.: іл.

(далі буде)




Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар