Сторінки

пʼятниця, 23 червня 2017 р.

На долоні історії

Улас Самчук. Гомер української прози (Продовження) 

У 1937 році була створена Культурна референтура Проводу українських націоналістів на чолі з Олегом  Ольжичем. «Ми з ним були протилежно різні.  – писав Самчук  про Ольжича.  Його  вчинки завжди мотивував тільки поклик серця. Анатомія моєї духовності мала одну голову і одне серце, при тому їх головний штаб завжди знаходився в посудині черепу, якому вони були підпорядковані. Одначе,  з Ольжичем ми ніколи не розходилися в поглядах і ніколи не сперечалися. І між усіма моїми близькими  колегами пера, тільки з ним ми були на ти».
Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.
  У 1938—-1939 роках письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України, він відвідав з виступами десятки українських міст, містечок, селищ, сіл, громад і організацій. У той час він  посідав місце референта пропаганди УНО (українське національне об'єднання) в Хусті, будучи одночасно «звітодавцем командування Карпатської Січі» до нью-йоркської «Свободи» і паризького «Українського слова». Багато міст з виступами протягом 1940-1941 років він об'їздив у Чехії, Німеччині, Польщі .
У 1941 —1942  роках Самчук редагував газету «Волинь». У своїх мемуарах він так згадував про цей період: «Поява «Волині» викликала сенсацію, її дванадцять тисяч початкового тиражу виявилися разюче малим числом.ЇЇ не купували, а розхапували… І головне ми мали в руках важливий, справді живий і справді чинний орган друку, безпосередній контакт з найширшими масами, які горіли бажанням почути від нас слово. Стільки років казьонщини, штампованої балаканини, сірої пропаганди, нещирої патетики. І раптом, щось інше, безпосереднє, щире, колоритне. Все що ми писали – писали від глибини серця і глибини потреби, і читач це одразу відчував».
Згодом Самчук  працював у Німецькому пресовому бюро. У березні 1942 року вихід газети було заборонено, а Самчук заарештований,  німецькою владою за звинуваченням у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили. 
Тут  слід згадати допомогу Германа Блюме, з яким він познайомився під час свого навчання в Бреславському університеті (нині Вроцлавському, у Польщі). Той спонсорував, в ті часи, його навчання, а  мати Германа навчила його німецькій мові. Пізніше Самчук зустрів Блюме, коли він вже очолював цивільну поліцію рейхскомісаріату України, і за його клопотанням в 1942 р. Самчука  було звільнено з-під арешту.
У 1943 році письменник повертається до Львова, але наступного року знову опиняється в Німеччині, рятуючись від радянської влади. Тут він  долучається до  роботи, присвяченій згуртуванню письменницьких сил, яким належало творити на еміграції «велику літературу». Саме так називалася і доповідь Уласа Самчука на відкритті першого з'їзду Мистецького Українського Руху МУРу, головою правління якого він був обраний 22 грудня 1945 р. 
До того часу належить запис у його щоденнику  від 1 серпня 1945 року. «Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п’ятнадцять років вигнання, чотирнадцять - миру. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріату Україна, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори, Муссоліні, Гітлер, Сталін, Голод 1932-33, концентраційні табори...". Його життя й справді вмістило великий пласт всесвітньої історії.
1944 —1987 роки — період «другої еміграції» письменника. 
У 1946 р. під час перебування Самчука в таборах для переміщених осіб виходить друком його повість «Юність Василя Шеремета». У 1948 р. він переїздить до Канадського Торонто.  



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар