Сторінки

пʼятниця, 8 червня 2018 р.

На долоні історії

«Японська література – ескізи східної душі» (продовження)

Два з половиною століття, починаючи з сімнадцятого і до буржуазної революції 1868 року,   література та мистецтво розвивалися в Японії,  без перебільшення кажучи, блискуче.  Особливо плідним виявилося, так званий час Генроку, що може вважатися другим після епохи Хейан «золотим віком» японської культури. Цьому сприяло повне припинення феодальних міжусобиць і, як закономірний результат, значний розвиток торгівлі та  економіки. Разом з тим, свою роль зіграла майже повна ізоляція країни від зовнішнього світу, законодавчо закріплена феодальним урядом. Але подібно до того, як майстерним японським садівникам вдається в маленькій, майже плоскій  посудині виростити чудову карликову сосну або клен з потужним стовбуром, так і в японському мистецтві,  і  літературі , зокрема, з'являються в цей час  оригінальні високохудожні твори.
Видатним майстром тогочасної  прози був Іхара Сайкаку (1642-1693 рр.) -  за походженням купець, прославлений змолоду, як поет. Але не поезія, а саме проза принесла йому справжню славу.  
За життя письменника його твори йшли нарозхват, а через сто років були заборонені урядом за «аморальність».Тільки  наприкінці 19 століття, коли країна у всіх сферах, спішно наздоганяла Європу, прозу Сайкаку було заново переосмислено і  гідно оцінено. Він був одностайно визнаний одним з найталановитіших і самобутніх класиків національної японської  літератури.
 Його улюблені герої - прості люди, городяни, купці, ремісники і дрібні торговці. Багатство одних - злидні інших у центрі уваги оповідань.  Їм властива жага свободи і вони прагнуть знайти її в єдиній сфері вільній від  державного укладу - у сфері почуттів.  Життя для них, це не коротка мить, повна скорботи, як вчить буддизм, а прекрасний і радісний світ, що дарує задоволення, і де на першому місці стоїть любов,  земна і чуттєва. До речі в Японії рівноправно існують всі вірування та релігії і цей акцент Сайкаку, невипадковий. Хоча, питання це теж має свою історію. 
 Про любов земну та чуттєву   його знаменита повість «Історія любовних пригод самотньої жінки».  В центрі уваги  героїня, яка живе всупереч та  має сміливість зазіхати на межі загальноприйнятих   норм і   державні підвалини. Наприклад,  вона ігнорує «священні» вузи шлюбу, а це в ті часи каралося смертельною карою,  і закохується в людину з нижчого кола, що теж було недоречним.   Автор прагне дати своїм сучасникам мудрі поради, навчити їх мистецтву жити, прислуховуючись,  перш за все,  до себе справжніх.  Стилістична досконалість, гострі сюжети, неперевершена іронія  додають творам зайвих плюсів  і залишають Сайкаку  в японській літературі назавжди. Нажаль,  літературних наслідників він не мав. 
Наприкінці 17 на початку 18 сторіч велике поширення в Японії отримали і   чарівні казкові сюжети поєднані із фантастикою та реалістичними побутовими подробицями. Одним з останніх класиків таких творів і цього часу  є Уеда Акінарі (1734-1809 рр. ) Літературна спадщина його кількісно невелика, але любима і широко відома в Японії і зараз. Кращим твором Акінарі вважається збірник чарівних новел «Місяць в тумані» (1776 р. ), що вважається безперечним творчим надбанням  в загальносвітовій художній літературі. Зауважу знов таки, що  в його творах зберігається потужний вплив Хейанської культури. Тобто, японці успадковують свої традиції на рівні генетичному (докладніше поговоримо про це нижче). Дослідники називали творчість Акінарі  спокійною та ніжною, як пелюстки сакури.
 До цих же  часів відноситься й дидактичний роман.  Найяскравіший його представник Такідзава Бакіної - автор трьохсот творів. Він звертався  до переказів Китаю, легенд Японії, казок і п'єси Кабукі. Головний меседж  - долучати до добра і відвертати від зла.  Він ввів у літературну практику передмови, де пояснював чому герой поступає так, а не інакше. «Місяць, сяючий крізь хмари» - найвизначніший його  роман,  «лебедина пісня» синівській відданості. Саме цей автор  отримав високу оцінку перших творців видання «Історії японської літератури», де зазначалося : «Їм захоплюються не тільки жінки і діти, купці і селяни, а й освічені люди». Разом з тим,  на основі його романів важко уявити Японію 19 століття, тому що сюжети реальності не відображали. 
Разом із дидактичним продовжують своє існування класичний  та історико-романтичний романи .

(далі буде)
Олена Ємельянова, 
головний бібліотекар сектору соціокультурних проектів і зовнішніх зв'язків



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:Facebook Twitter
 Замовити книги можна тут

Немає коментарів:

Дописати коментар