Сторінки

пʼятниця, 11 травня 2018 р.

Родовід пам'яті

Селянська родина Цекот 
з Волинського Полісся

Мої предки по матері походять із благодатного краю Шацьких озер на північному заході Волині. Села Піща, Кам’янка, Острів’я, Мельники, Затишшя, Пулемець, Ростань, Хрипськ, з якими пов’язана історія мого роду, входять до складу Щацького району Волинської області. Свого часу тут сходилися межі давніх руських земель: Волинської, Берестейської та Хомської. Втім, і зараз цей край лежить на самому прикордонні – поруч Бєларусь і Польща. Як і більшість прикордонних земель, цей район має свою специфіку. Тут ви не зустрінете середньовічних замків або великих міст, інформація про цю місцевість скупа і неповна. Територія на захід від Шацьких озер завжди славилася багатою природою, флорою та фауною. Однак вона ніколи не вирізнялася ні родючими ґрунтами, ні численними за кількістю мешканців поселеннями. 
Село Піща, звідки походить родина Цекот не належить до давніх обійсть. Воно стоїть серед лісових масивів Західного Полісся, тому люди освоїли навколишні території досить пізно. Назва села походить від слова «пещора», що означає густий ліс, хащі.В історичній літературі вказується, що початок села був покладений наприкінці XVIII століття . Такий висновок був зроблений на основі документу, який зберігається в державному архіві Волинської області (далі ДАВО). Це клірова відомість 1796 р., у якій вказано назви поселень, кількість мешканців у них і дані про храми в цих поселеннях. Як відомо, після третього поділу Польщі, який стався у 1795 р., Волинь увійшла до складу Російської імперії. Клірова відомість є свідченням того, що російська влада наприкінці XVIII ст. провела, якщо так можна висловитися, інвентаризацію новопридбаних земель. За згаданою відомістю в селі Піща у 1796 р. мешкало 249  осіб  чоловічої та 230 осіб жіночої статей, нараховувалося 70 житлових будинків і дерев’яний храм святого Семена. Така кількість мешканців і наявність храму (на фото) можуть свідчити про давнішу, ніж пропонується в літературі, історію села.
Після утворення у 1795 р. Волинської губернії село Піща увійшло до Пульмовської волості Володимир-Волинського повіту. До 1939 р. більшість земель у самій Піщі та довкола неї належали до маєтностей поміщиків Гутовських. До 1861 р. господарство Гутовських трималося переважно на праці кріпосних селян, серед яких були і мої предки. Напередодні Селянської реформи у 1860 р. у Піщі налічувалося 96 дворів і 771 мешканець.
Документи другої половини ХІХ ст., які зберігаються в ДАВО, вказують, що найбільш поширеними прізвищами серед цих мешканців були такі: Богут, Корінь, Остапук, Песачук, Прилепа, Сендер, Трухонь, Цвіх, Цекот, Шевчук, Шульга, Яльницький, Яковінич та інші.
Перший із роду Цекотів, про якого є більш-менш достеменні відомості, звався Авраам Степанович. Авраам Степанович Цекот (в одному з документів прізвище пишеться Цекут) народився у 1824 чи 1825 р. Похрещений був у храмі в ім’я Ка-занської Божої матері села Піща. Храм був споруджений у 1801 р. на місці старої Семенівської церкви. Одружився, напевно, в другій половині 1840-х років. Ім’я дружини, на жаль, невідоме.
У 1847–1848 рр. на Волині була проведена інвентарна реформа. За інвентарними правилами за селянами була закріплена надільна земля, хоча вона і залишалася власністю поміщиків. Повинності селян зменшувалися. Тяглі господарства мусили відбувати зі своєю худобою та реманентом три чоловічі (до реформи було п’ять і більше) та один жіночий день панщини. Натуральні данини на користь поміщика реформа скасовувала. Однак інвентарна реформа, метою якої було підірвати матеріальну базу поміщиків, якими на Волині були переважно поляки, незначно покращила становище селян . Лише у 1861 р. внаслідок Селянської реформи Авраам Цекот отримав повну волю та землю площею 4 десятини. За отриману землю, згідно з пунктами уставної грамоти, він мав сплатити викупний платіж і певний час відробляти панщину на землях Володислава Гутовського. Однак 4 квітня1 1863 р. на сільському сході піщанського маєтку пана Гутовського селяни відмовилися виконувати умови уставної грамоти, заявивши, що ніяких грошей вони не платитимуть і працювати на пана не будуть . Серед тих, хто виявив протест був і  Авраам Цекот.  14 червня 1864 р.  він та ще 17 жителів сіл Піща, Острів’я і Кам’янки були викликані на церковний двір для дачі присяги по уставній грамоті. Ніхто з викликаних присяги не склав. Більше того, декілька селян підпалили ліс      В. Гутовського, тому судовий слідчий першої дільниці Володимир-Волинського повіту змушений був почати слідство. 


Ігор Кочергін
(далі буде)
Витоки. Вип. 1 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І. Голуб, І. Кочергін, Т. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2012.–  146 с.: іл.



 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар