Сторінки

пʼятниця, 6 жовтня 2017 р.

На долоні історії

«Світоч мудрості Софія Київська» 

Софія Київська -  духовне осереддя та символ нашої державності й культури,  найдавніший храм, що зберігся на східнослов’янських теренах, а  будувалася Софія,  на зразок Софії Константинопільської. 
 «Триумфальна арка Премудрості божої», або Софія Київська, здійснювала  свою духовну і державотворчу місію протягом багатьох століть. У першій половині 17 століття, при владі митрополита Петра Могили, Софія була осередком відродження православної Церкви. В часи Визвольної війни 1648-1654 року під приводом Богдана Хмельницького,  стала символом відновлення державності України. На зламі 17-18 ст. гетьман Іван Мазепа,  розбудовуючи суверенну національну державу, ототожнював гетьманщину з Софією. За Мазепи Софія була перебудована у стилі барокко, яке називають українським, або Мазепинським. 
 Серцем української держави залишалася Софія за доби української революції 1917-1921 років. На Софійській площі проголошено Універсали Центральної Ради, Акт злуки східних і західних українських земель. Саме до Софійського собору прийшов народ україни для проголошення її Незалежності у 1991 році. І на сьогодні, на цій площі відбуваються знаменні події дежавного, духовного та культурного життя. Св. Софія є памяткою архітектури і монументального живопису світового значення, а в 1990 році внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
У 30-50 роках XI ст. Софійський собор стає Центром Київської писемної школи. При ньому діє школа перекладачів, школа книжників зі своєю книгописною майстернею, перша за свідченнями Михайла Грушевського давньоруська навчальна академія, загальноосвітня нижча школа. У приміщенні Храму і було розміщено бібліотеку, власне книгосховищне утворення. Як свідчить згадка у «Повісті минулих літ», при бібліотеці велося літописання, перекладалися та переписувалися книжки «з грек на слов'янське письмо».
Побутують різні точки зору, стосовно назви бібіотеки. Ярослав Мудрий передав свою власну бібліотеку до собору вже тоді, «коли структура діяла… коли там велися служби… адже наша православна культура є книжною, вона не ведеться без книги, тобто назва «Бібліотека Ярослав Мудрого» є узагальненною та загальноприйнятою. «Бібліотека Києво-Софійського Собору» є більш пізньою назвою, коли реконструкцією пам'ятки опікувався Петро Могила. Зустрічаються назви соборна бібліотека, або Софійська бібліотека в Києві, або Великокнязівська бібліотека. 
Бібліотека – є великим надбанням цивілізації, є феноменом  та великим історико-культурним явищем міської культури,  зібранням рідкісних книг, книжних пам'яток. Та й сама по собі вона  є унікальною пам'яткою суспільного життя та літературно-публіцистичної  творчості, велика  складова церковно-слов'янської писемності. 
Існування князівської бібліотеки окрім літописів та давніх джерел підтверждує «Ізборник Святослава» 1073 року. У фонді бібліотеки є богословські твори, праці античних авторів та отців церкви, перших представників християнства. Тут містилися збірки житія святих, історичні повісті,  література зі світової історії, географії, астрономії, філософії, філософські та юридичні трактати, державні документи. Твори перекладені з грецької, та староболгарської мови на словенську. 
(далі буде)



 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Twitter  Facebook
Замовити книги можна тут




Немає коментарів:

Дописати коментар