Сторінки

середа, 15 березня 2017 р.

Винахідники , віват!

Учений за покликанням
                 "Люблю в горах, в лесу я слушать тишину,

Пить чистый воздух, быть в объятьях 
моря.
Природа, я тобой живу,
С ветрами неустанно споря"
Андрій Зорін


Андрій Микитович Зорін  народився 23 серпня 1933 рокув с. Мишурин Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер - маркшейдер. Помер 10 травня 2003 року.
Мені пощастило бути особисто знайомою і співпрацювати з такою незвичайною людиною як Андрій Микитович. Спогади, спогади, спогади…Ми познайомились на одному із заходів, який проходив у патентно-технічному відділі. В очі запала його підтягнута струнка постать і сухорляве інтелігентне обличчя. Переді мною стояв спортсмен. Ми познайомились. Він скромно відповів: «Зорін Андрій Микитович. Працюю В ІГТМі». А вже потім я дізналася, що він був одним з провідних учених, доктор технічних наук, який працював в Інституті геотехнічної механіки АНУ над проблемою викидів пород і вугілля в шахтах.
Після закінчення інституту, Андрій Микитович працював на одній з Луганських шахт. Він був принциповим дільничним маркшейдером, який ніколи не йшов на різні компроміси. Таким же безкомпромісним його вважали і в ученому середовищі.
Наукову діяльність почав з 1959 року. Наукові розробки самого Зоріна базувалися на численних дослідженнях і натурних експериментах. До деяких він йшов роками. Дослідження, присвячені проявам гірничого тиску в шахтах, викидам вугілля, породи та газу, нетрадиційним способам видобутку вугілля привели Андрія Зоріна до здобуття кандидатського та докторського вчених ступенів, до першого за всю історію гірничої науки відкриття № 337 «Закономірність руйнування гірничих порід» (1988 рік). Зорін здобув широке визнання, як учений-гірник. Його було обрано дійсним членом Академії природничих наук Російської Федерації, почесним професором Національної гірничої академії України.
Учений за покликанням – Андрій Микитович Зорін висунув нову концепцію запобігання раптових викидів породи і газу. Вона ґрунтувалась на використанні енергії гірського масиву для запобігання небезпечних проявів гірського тиску. Але потім потягнувся довгий і складний шлях між самою ідеєю і впровадженням її у виробництво. І цей шлях був традиційним для вченого. Дослідження, іспити, технаради на шахтах і знову промислові іспити. На цьому шляху треба мати волю і багато мужності, щоб досягти кінцевої мети.
Чимало його наукових розробок присвячено такому напрямку, як кероване вивільнення і використання енергії гірничого масиву під час видобутку корисних копалин на великих глибинах. Ця ідея здобула визнання на Міжнародному конгресі з викидів вугілля, породи та газу, що проходив у Донецьку в 1974 році.  
Під його керівництвом кандидатами і докторами наук стало двадцять п’ять науковців, у тому числі один в галузі медицини.
Дослідження Андрія Зоріна та його учнів з геомеханіки і використання гірничого тиску впровадженні на гірничих підприємствах як в Україні, так і за її межами. Вони приносять не тільки економічну вигоду, а й зберігають людські життя.
Інтереси вченого не обмежуються лише гірничою наукою. Фундаментальні відкриття неживої природи, приводять його в медицину, де він разом з відомими вченими-медиками робить ще два відкриття: № 1 «Закономірність зміни в’язкості літогенної жовчі ссавців під впливом ультразвуку» (1997 рік) і № 75 «Властивості бішофіту пригнічувати ріст та розмноження патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів» (1997 рік). З тим він стає почесним професором Медичної академії України. Ідеї і практичні розробки Андрія Зоріна опубліковані в 17 монографіях (одна з медицини), 250 наукових працях, 90 авторських свідоцтвах на винаходи; ним зроблено 8 відкриттів. 
Закономірними є і високі винагороди! За теоретичні і практичні розробки проблеми викидів вугілля, породи та газу, він був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки (1991 рік), за розробку і впровадження у будівництво засобів попередження викидів породи, вугілля та газу – премії і м. О. О. Скочинського (1987 рік), за розробку геомеханіки слабких дії на напружений гірничий масив – премії ім. О.М.Динника. Він нагороджений грамотами Президії Верховної Ради та Національної академії наук України, а також іноземними відзнаками: медаллю Петра І за відновлення і розвиток науки і економіки Росії (1997 рік), медаллю Павлова за розвиток медицини й охорони здоров’я Росії. Високо оцінили науково практичну діяльність вченого і шахтарі, нагородивши його знаком «Шахтарська слава» всіх трьох ступенів та знаком «Шахтарська доблесть». Із 78 авторських свідоцтв на винаходи, 25 видано Андрію Зоріну в галузі медицини. За практичні розробки, захищені авторськими свідоцтвами та відкриттями йому присвоєне звання «Заслужений винахідник України».
Це був учений в ідеалі. Я вдячна долі, що була знайома з такою талановитою людиною.

Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічного відділу  ДОУНБ

Немає коментарів:

Дописати коментар