Територія особистості

Юрій Іздрик: «Неймовірні перетікання ритму та енергії» (продовження)

Останнім часом Юрій Романович інтерв'ю не дає. Але на тлі часу та всього, що ним вже зроблено, лишається особистістю, яка не просто віддзеркалює час і сутність нації, а є безумовним явищем української та світової культури.
Він вважає культуру цю сукупністю трагедій і драм, бо, на його думку, мало хто може поділитися досвідом радості, інший це не сприймає, а ось чужа драма... «Всі знають, що таке біль та гіркота втрати – це універсальність. Візьмемо Данте, дуже переконливо. Всі утопії, починаючи з Кампанелли і Томаса Мора – комуністично- фашистські бредні, а ось антиутопія завжди проймає і торкає».
Іздрик впевнений, що всі ми страшенно різні, розділені, до себе неподібні, але можливо завдяки літературі, музиці і решті мистецтв, якісь канали, де ми можемо дуже близько себе впізнати, все ж відкриваються.  Швидше за все це буде на рівні  ілюзій, але саме такі моменти виправдовують наше втілене існування, яке йому дуже не подобається.  
Хоча з іншого боку, він себе любить, любить, щоб хвалили, бути на сцені, лайки в соцмережах рахувати, хоча коментарі не читає принципово. «Ми стальні істоти, яким би я не був маргіналом, так само не можу без людей, лайків та виступів...
Так, самолюбуванні, а на іншому полі, самоіронія, тоді все врівноважено і тоді лишається самоповага, яка найнеобхідніша в усьому...».
Де б він хотів оселитися, якщо не в Україні, бо геть не любить покидати Калуш? В Португалії або в Ісландії на Гейзері.
Майстерний автор безлічі «не підкреслених», але від того не менш яскравих і переконливих, природних втілень Юрій Іздрик в продовженні «Територія особистості».

Олена Ємельянова

 
«У метафізичному філософському сенсі людина позбавлена двох найосновніших свобод. Перша – несвобода не народжуватися, не виринати з небуття, не проявлятися в цей світ, де все побудовано на конкуренції і боротьбі за виживання. І друга несвобода, дуже принизлива і несправедлива, – що ми не можемо, просто забажавши, без зусиль, свідомо перестати існувати. Наша несвобода не з’являтися на світ дивним чином пов’язана з діями інших людей: наші батьки удачно…, в зв’язку з чим тут уявнилися ми. Ну що це таке? От вони якось вирішили, що їм треба дитина, і з’явився я. Мені це зразу не сподобалося, і я – змушений буду вжити ненормативне слово, якому немає аналогів, – перебував від цього у перманентному….».
 
«Батьки… Мені було вже за 50, коли я їм пробачив. І добре, що так, бо ти можеш собі уявити: доросла людина, …на пенсії, батьки померли, а він не може їх простити. Несуттєво, що саме я їм пробачив, може, в мене й були якісь конкретні сформульовані претензії до кожного з них, зараз не пригадаю. Але пробачив, бо жити з образою на батьків, які померли, – це капець. Я навіть пам’ятаю, як це було: їду в маршрутці, світить сонечко, і – це так буває, коли трави покуриш, – раптом відчуваю, ніби в дитинстві, що там, за цими хмарками, всі троє: Боженька, тато і мама, – бачать мене і разом зі мною відчувають, що мене попустило від цієї херні, від цієї образи. Я б сказав, онтологічно.
Все, тема батьків закрита».
 
«Є різні способи читання, переглядання фільмів і сприйняття музики, в мене воно дуже обмежене через шкільну освіту. Є акорди і є мелодія, а музика ж не в цьому полягає ...мені щастить на зустрічі з гарними музикантами я шалено вдячний можливості с такими попрацювати, наприклад з «Новою оперою», де геніальна вся команда і мене навіть пре не кінцевий продукт, а можливість побути с такими музикантами, і, коли ти з ними джеміш, відкривається інше розуміння музики».
 
«Перша дружина …Я не пам’ятаю, скільки років ми прожили разом. Не пам’ятаю, скільки вже років розлучені, що, очевидно, трапилося внаслідок алкоголізму. Але про розлучення, як і про досвід алкоголізму, не шкодую, бо тільки завдяки цьому ми досі залишаємося близькими друзями. Нас там, у Калуші, залишилися двоє з нашого класу, інші пороз’їжджалися, повмирали. І ми одне одного підтримуємо. Вона має під Калушем дачну ділянку, де створила такий екологічний проєкт маленького раю. В нас там родинне місце. Андрій приїжджає з Оксаною, збираємося на шашлики…».
 
Далі буде.

Фото https://vikna.if.ua/news/162203/view
 
Джерела:
Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4 
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут