Шарль
Азнавур:
«Потік образів минулого, подібно до струмка, бере початок із чистого
джерела…» (продовження)
До зустрічі з Едіт Піаф разом із другом куплетистом
П`єром Рошем Шарль підкорює провінцію, виконуючи куплети, де є не лише
виконавцем, а й автором.
Свого часу його дідусь-кухар вважав, що справа вірменина –– цілковита
комерція. З батька Шарля комерсант виявився ніякий: він годував у борг усіх
відвідувачів власного ресторану, поки не збанкрутів. Але юнака життя примусило цим
займатись, щоб вижити під час Другої світової, коли батько став добровольцем, і
утримання родини лягло саме на його плечі. Йшлося, зокрема, про перепродавання уживаних
велосипедів. Уже після розсставання з Піаф Азнавуру запропонують стати касиром,
бо сцена й досі не дуже щиро відкривала йому свої обійми, не кажучи вже про
публіку, але він відмовиться.
Після завершення творчого періоду з Піаф друзів
одразу поменшало, а двері до шоу-бізнесу швидко зачинилися. Але крок за кроком,
впевнено та спокійно він рухався до своєї мети. Спочатку контракт із
маловідомим клубом, невдовзі –– з «Мулен Руж», підкорення сцени паризької «Олімпії»,
жорстока автокатастрофа в 1955-му, нескінченні місяці на лікарняному ліжку,
повернення на сцену, слава й успіх.
Ні, він нічого не доводив геніальній співачці, скоріше
самому собі… Сердечна історія з Лайзою Міннеллі, еміграція до Канади, виступи у
Карнегі-Хол, псевдонім Шарль Азнавур, успіх у Сполучених Штатах після виконання
власної пісні «Моє життя», третій вдалий шлюб, Швейцарія, п`ятеро дітей...
Людина, яка до болю не любила слова «прощавай» ––
у «Пунктирі».
«Ми не
повинні забувати про те, що іммігранти стали надбанням історії Франції…
Пікассо, Беарт, Сіоран… Це виняткова нагода для Франції. Можливо, серед них
майбутній Азнавур, хто знає?».
«Моє хобі
–– фотографія. У мене завжди із собою фотоапарат. Я зробив, мабуть, уже 20
тисяч фотографій. У мене навіть немає часу всі їх переглянути. У мене менше
пісень, аніж фотографій. Але мені здається, що пісня схожа на фотографію. Це
теж фотографія — миті чи почуття. Вони схожі».
«Ніщо не
може посперечатися з роботою по 17 годин на день. Це дуже важливо. Потрібно
пам'ятати: ніщо само собою не падає з дерева. Це трапляється лише за сильного
вітру. Але мені такий вітер не допомагав. Я дуже люблю працювати, тому що коли
я нічого не роблю, я сумую смертельно. Оскільки смерть не люблю, працюю».
«Необхідно
триматися, якою б не була ціна. Важливо зберегти свою гідність. І, незважаючи
на те, чого б це не кощтувало, піти, не обертаючись».
«Немає
сенсу боротися за те, чого неможливо досягти»
«Потік
образів минулого, подібно до струмка, бере початок із чистого джерела…».
«Робота
для інших –– це було питання виживання. Поки я не міг сам виступати зі своїми
піснями, я віддавав їх іншим. Я міг би сам їх виконувати, але мене не брали.
Тому я спершу домігся того, щоб прийняли мої пісні, а потім ці пісні, які стали
відомими, вивели на сцену мене самого. У музичному світі добре знали, що мої
пісні дають можливість виконавцям проявити себе. Це було дуже важливо».
«Скільки
забутих випадків з життя спадає на думку після того, як подумки пройдешся
лабіринтами пам'яті».
Далі буде.
Фото http://un-jour-une-musique.over-blog.com/2018/10/shahnourh-varinag-aznavourian-le-plus-grand.html
Джерела:
Рязанов, Эльдар Александрович. Эльдар-TV, или
Моя портретная галерея / Э. Рязанов. – М. : Вагриус, 2003. – 719 с.
***
Аронова, В. «На славу мне плевать, другое дело –
признание» / В. Аронова // Сегодня. – 2004. – С. 7.
Ярушин, А. Шарль Азнавур откровенничает / А.
Ярушин // Эхо планеты. – 2004. – №18–19. – С. 47.
***
https://coollib.com/b/188943/read
https://phoenixtour.org/blog/charles-aznavour-1924–2018/
https://newsarmenia.am/news/culture/10-tsitat-sharl-aznavura-kotorye-khochetsya-pomnit-/
http://un-jour-une-musique.over-blog.com/2018/10/shahnourh-varinag-aznavourian-le-plus-grand.html
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар