Сторінки

четвер, 5 січня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Дочинець, Мирослав. Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії [Текст ]: роман / М. Дочинець. – Мукачево: Карпатська Вежа, 2012. – 331 с.


Бібліотекар часто читає ті книги, які йому треба прочитати, це – фахове.  До мого списку «треба прочитати», свого часу, потрапив роман лауреата  Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року  Мирослава Дочинця  «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії». З перших сторінок, навіть з самої назви твору, моя читацька сутність збунтувалася! Я не могла зрозуміти, чому «не чіпляє» мене текст?  На  перших сторінках  роману декілька разів хотілося закрити книгу… Але треба...  І знову – за читання! Десяток сторінок, і до мене особисто звертається автор: «Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. Будь терплячим, як криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату…»
З цього місця книга повністю мене поглинула! Неймовірна насолода від життєвої мудрості, захоплення історичними пригодами, напруга від цікавих історій, містичних подій! Я можу сказати, що з одного боку це - розважальний твір, а з іншого - повчальна, філософська книга.
XVIII століття, Мукачево. Тут народився хлопчик, який став сиротою. Він пройшов цікавий, важкий життєвий шлях і став великодушним багатієм, меценатом рідного міста. 
Разом з героєм я знайомилася з мукачівським краєм, дізнавалась, як жити в халабуді під мостом, на псарні при замку, потрапляла у в’язницю та втікала з неї, перебиралася через Карпати та приставала до козаків… А потім переживала за героя, який потрапив у турецкий полон, була з ним в Єгипті та в інших далеких краях, раділа його тріумфальному поверненню в Мукачево.
Дуже захопило знайомство з різними ремеслами, сферами діяльності людей, про які прописано в романі. Особливо запам’яталися історії, пов’язані із взаєминами людей і собак. Здивувало, як незвичайно, без пафосу в романі розкривається тема грошей, надаються поради, як їх «притягти» до себе, «потоваришувати» з ними, як із ними поводитися та розпоряджатися.
Якось логічно, ненав’язливо народжуються в книзі  філософсько-життєві повчання: 
«… хочеш дотягнутися до чогось вищого, спустися перше до самого себе. Це я і роблю в своїх записах».
Закарпатський колорит, його мультикультурне підґрунтя яскраво передає  своєрідна  лексика, недарма наприкінці книги автор розмістив  словничок.  Це дійсно допомога тим, кому незнайомий  закарпатський діалект. Але слова-архаїзми, діалектна лексика не завадили мені, російськомовній читачці, насолоджуватися книгою. Навпаки, було радісно відчувати, що тобі це близьке, зрозуміле, наповнює новими  приємними почуттями. Яка ж це розкішна  робота у бібліотекаря, коли тобі «треба читати»! 

Т.О. Абраїмова, заступник директора КЗК "ДОУНБ"



Більше про бібліотеку тут 
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Немає коментарів:

Дописати коментар