Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Конкурс на посаду бібліотекаря

 

Отримати місце для роботи в Катеринославській міській громадській Бібліотеці було не дуже просто. Виявляється, що при виникненні вакансій, працівника обирали на «конкурсній» основі. Критерії відбору ми поки що не знаємо, але зі Звіту Бібліотеки про роботу у 1904 році читаємо (мова першоджерела): «Вместо заявившей об уходе по изменившемся семейным обстоятельствам помощницы Е.А. Булах из 7 лиц, подавших прошение об определении на освободившееся место, выбрана М.К. Михайличенко (ныне Рубанистая)».
 
Деятельность Совета // Отчетъ Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1904 годъ]. – Екатеринославъ: Типо-Литограф. Губерн. Правленія, 1906. – С. 5. – Режим доступа. – https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=104 (дата обращения: 01.08.2025). – Загол. с экрана.
 
***
Про організацію освіти жінок в Катеринославі на межі ХІХ–ХХ століть можна дізнатись, якщо ознайомитися з однією з книг, розміщених в електронный бібліотеці ДОУНБ «Краєзнавство»:
 
Историческая записка о [Екатеринославской] 1-й городской женской гимназии к 25-летию ее существования / сост. П.А. Соколов. – Екатеринослав: Тип. б. Братства Св. Владимира, 1909. – [4], 180 с. – табл. – Режим доступа. – https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=757 (дата обращения: 01.08.2025). – Загол. с экрана.
 
Ця книга – історичний  нарис про обставини створення та відкриття в Катеринославі 1-ї міської жіночої гімназії, відомості про її розвиток, організацію навчального процесу, управлінський і викладацький склад, приміщення гімназії, фінансування та господарські питання. Представлена інформація про склад і діяльність опікунської ради гімназії, надано огляд діяльності педагогічного персоналу; проаналізовано склад, віросповідання, здоров’я та умови життя учениць. Наприкінці видання містяться поіменні списки педагогів і гімназисток. 

 

 

Фото: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=757

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Пунктир

Маріанна Кіяновська: 
"Мені було дуже важливо, щоб книга
про Голокост була книгою не про смерть, а про очищення 
і перенародження"

(продовження)

 Книгу про Бабин Яр спеціально не задумувала.  За власним зізнанням, навіть, коли вже почала, кілька разів було відчуття, що треба зупинитись. Останні вісім віршів для «Яру» народились в річницю смерті батька.

«Моя, ніби авторська робота всередині цього всього, це те, що я ці голоси скомпонувала. Тобто в мене була візія, як їх треба розташувати, щоб вони становили певну цілісну структуру».
Перебувати в Бабиному Яру їй важко, вона зовсім не може там бути, вистачило  на два відвідування. Маріанна мала дві клінічні смерті. «Я дуже погано почуваюся в місцях, де неправильно поховані люди. Я не можу ходити на радянські цвинтарі».
Коли опинилася там вперше та читала власні вірші, з нею сталося те, що називає «підключкою». «Там дуже багато буків. Це дерево має специфічний сучок, який виглядає як око. Якщо ви потрапите в справжній буковий ліс, у вас буде відчуття, що на вас дивляться очі. Я над цим не замислювалася до того моменту в Бабиному Яру, коли я читала, а потім побачила, що на мене дивиться кілька тисяч очей. Думаю, в цей момент, власне, і з'явилися "голоси". Зі мною щось сталося всередині».
Періоди сучасної війни пережила всі, як особисті. На питання, яким бачить її завершення, відповідає: «Я думаю, нам не уникнути втрати територій. Влітку 2025-го року нарешті настане розв'язка цієї війни. Ця війна не може тривати довше. Бо є певна механіка ескалації. Якщо ескалація відбувається з великим прискоренням, як у нашому випадку, воно розвивається в певній прогресії, і не може тривати безкінечно без розв'язки».
Маріанна Кіяновська, здатна серцем відчувати «погляд» букових очей в продовженні «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«…не треба запроваджувати моду на поезію. Треба просто знати для себе і пояснювати кожному, що поезія – нічим не замінна».

 

«...наприклад у Сергія Жадана, якщо читати його вірші, ви побачите, що вони – не про війну. Його вірші про любов, про утвердження життя, про перемогу віри, надії та любові.

Жадан взагалі не пускає в свої вірші нічого, що пов'язане зі смертю та ненавистю. У нього тільки надія, життя, сила і утвердження справедливості».

 

«Переклад – це власне маленьке «я» поряд із чимось надзвичайно великим чи, принаймні, важливим, бо інакше він не має сенсу. Переклад – дуже інтенсивний досвід вслухання і робота, пов’язана з намаганням зрозуміти, і не просто зрозуміти, а зрозуміти сутнісно. Це не тільки інша мова, це ще й завжди інше, ніж у тебе, мислення. І якщо ти здобуваєш вміння вслухатися у переклад, ти раптом стаєш унікальним співрозмовником і в звичайному, повсякденному житті, виходиш на інший рівень комунікації, починаєш не просто розуміти іншого на рівні «постав себе на чиєсь місце», а сприймаєш цього іншого в усій його повноті. Це дійсно безцінна властивість, і цілком досвідна».

 

«Після того, як людина з’їдає морквину, в її тілі нема жодної молекули, яка була би безпосередньо молекулою цієї морквини, і водночас немає жодної молекули, яка б не сприйняла продуктів (чи, краще, наслідків) засвоєння цієї морквини. Так само з правдою і вигадкою в літературі. Добрий літературний текст – не про правду чи вигадку, він творить іншу реальність, де від правди і вигадки лишається стільки, скільки від перетравленої морквини в організмі.

Я зараз пишу своє есе. Але це тому, що я з’їла морквину, чи ні? А якщо я нічого не їстиму, я зможу написати есе після 19 днів голодування? Енергія мого голосу – це усе ще енергія засвоєної тілом морквини? І правда, і вигадка рівною мірою є ресурсом літератури. Проте свідомість письменника (як і свідомість читача) – "шлунок", що їх перетравлює, тому енергія смислів, народжена цим процесом, має принципово іншу природу. "Хрущі над вишнями гудуть" опирається на смисли абсолютно іншого порядку, ніж повідомлення "Сьогодні над вишнями гудуть хрущі"».

 

«Поезія неоднакова, деякі тексти пишуться ніби самі собою. В миті, коли пишуться такі тексти, той, хто пише, пірнає в безчасся, в «упійману мить» абсолюту, де нема ні минулого, ні майбутнього, а ж лиш безповоротне осяяння. І в безкінечному триванні цієї миті він стає квантовим спостерігачем. У цю єдину мить поет (але, зрештою, не тільки, бо цей стан досягається і в молитві, і в музиці) може певною мірою впливати на реальність або відгадувати її. «Холодний», аналітичний розум таких властивостей не має. Це проникнення в безчасся не можна запланувати свідомо, але його не можна й уникнути. Саме звідси – особлива прозірливість більшості великих поетів. Саме в такому стані до фізиків та математиків приходять їхні відкриття. Не знаю, чи я вас переконала, але для мене ця властивість поезії реальна, як дихання і серцебиття». 

 

«…Поезія не існує без ритму і дихання; вони такі ж важливі, як слова, звучання і сенси, а може, навіть важливіші. Ритм є таким же носієм смислу вірша, як і форма, ба більше – як кожне зі слів. Тому непроговорений вірш – інформаційно неповний, незавершений. Його неможливо зрозуміти, доки він не сказаний вголос. Вірш має злитися з тілом – з одного боку, а з іншого – вилитися у світ і наповнити себе ним. Аудиторія тут – справа третя».

 

Фото https://litcentr.in.ua/blog/2016-08-29-128

Джерела:
Кіяновська, Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.
 Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с
Кіяновська, Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. : Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).
Кіяновська, Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с
Кіяновська, Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.
Кіяновська, Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 258 с.
***
Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М. Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).
  Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво [Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. : Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).
 
***
Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.
 
***
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26668
https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html
https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette
https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107
https://zbruc.eu/node/113331
https://blog.yakaboo.ua/ru/kiyanowska/
https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

Пузік Валерій. З любов'ю - тато! / В. Пузік.– Київ: Лабораторія, 2023.– 216 с.

За останні роки в Україні сформувався окремий сеґмент літератури, до якої застосовують означення «воєнної», «фронтової», «окопної», «ветеранської» та «комбатантської» прози. Мене зацікавив жанр так званої «комбатантської» літератури. Це – різновид воєнної прози, автори якої – винятково учасники бойових дій (воюють нині або ж перебувають у військовому резерві після демобілізації). Виявилось, що у фонді бібліотеки є книга Валерія Пузіка, письменника і художника «З любов'ю – тато». Валерій Пузік є прикладом письменника-комбатанта. Він з 2015 року воює добровольцем АТО. Після початку повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем вже в ЗСУ.

«З любов'ю – тато» – це важлива книга, яка дозволяє побачити війну через особисті переживання батька, що пішов захищати свою країну. Ця книга є не просто свідченням війни, а й розповіддю про людські почуття, які живуть у серцях солдатів, відображаючи реалії сьогодення. Книжка, написана у формі листів до сина, у яких зафіксовано свідчення про воєнний досвід, вона дає можливість відчути емоційний тягар війни і красу батьківської любові, яка проникає в кожну сторінку цієї глибокої і чуттєвої історії:

«Я постійно думаю про те, що міг зробити, але не зробив. Про слова, які хотів сказати, але чомусь не говорив. Я не знаю, коли ми побачимося – і чи побачимося взагалі. Березень безжально з’їдає нас. Війна пережовує звичний устрій нашого життя. Повітряні тривоги. Ракетна небезпека. Евакуаційні потяги з міста. Тиснява на залізничному вокзалі. Очікування російського десанту біля берегів Одеси. Війна прогриміла і не затихає. Вона пульсує вночі диханням бійців. Вибухає у містах і селах. Війна руйнує все на своєму шляху. Війна руйнує нас…»

Книга В. Пузіка допомагає зрозуміти, як важливо залишатися людяним навіть у найскладніші часи. Ось чому її варто прочитати.

 

 

 

Галина Коротоножкіна, головна бібліотекарка відділу періодики

 Книга в каталозі:

http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/811C4F9A-EB9C-4D39-9E5C-9239D35A0D8C

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

 

 

 

Пунктир

Маріанна Кіяновська: 
«…я випробовую можливості мови» (продовження)

 

Під час кожного інтерв'ю перебуває в щільному діалозі з журналістом, хоча,  скоріше сама з собою, немов вкотре бажає особисто впевнитись у вірному русі власних думок. Це завжди об’ємно, цікаво, історично спірально та логічно. Їй, правда,  щастило на журналістів, бо вони завжди готові до зустрічі та навзаєм отримують не менш змістовні цікаві відповіді. Емоції після почутого або прочитаного, виникають та стійко тримаються, як післясмак, який провокує «сіру речовину» власну.

На питання, якщо не письменник і не перекладач, відповідає, що зі своїми  «зацікавленнями та життєвими цінностями  стала б доброю лікаркою. А якби народилася чоловіком, то хотіла би прожити життя священника. Тільки в мене це вибір уже зрілої людини, а в юності я була б не готова вибрати саме такий шлях. Дуже люблю ікони. Колись розмовляла про це з подругою і сказала тоді, що розумію, що не маю хисту, щоб малювати, але хотіла би принаймні готувати під ікони дошки».

Щодо змін в інформаційному просторі, посилається на епоху нових медій, природи влади, способу функціонування спільнот, з настанням «нової вразливості» письменникові, коли дуже важко залишатися незалежним. Ні, мова не про гроші, про боротьбу за увагу в просторі ЗМІ, надзвичайно перенасичений інформаційний ринок і  розпорошування енергії на безліч повсякденних занять, без яких людина в нинішньому суспільстві соціально не функціонує. «… головне – йому доводиться жити в суспільстві, де вже майже ніхто не вірить в силу слова. А справжній письменник чи добрий перекладач просто не може не вірити в силу слова, бо інакше все, що він робить, втрачає сенс».

Володарка справжньої сили слова Маріанна Кіяновська в «Пунктирі».

Олена Ємельянова

 

«Мені особливо боляче ще й тому, що якщо знати досвід тієї ж Польщі, де кількість населення співмірна з Україною та де сорокарічні поети вважаються класиками і мають десятки презентацій по цілій країні, приходить усвідомлення, що ставлення до поетів у нас в цілому дуже незадовільне. Суспільство не розуміє, що таке – поезія, що без неї занепадають мови, культури і навіть найбільші цивілізації. До всього, наш літпроцес має надзвичайно коротку пам’ять. Моя ситуація доволі унікальна, якимось дивом я є водночас і в центрі публічної уваги, і зовсім на маргінесі, але навіть я постійно стикаюся з тим, що літпроцес (як певна інформаційна хмара) пам’ятає про мене тільки назву останньої виданої книжки. До слова, ні в подорожі, ні в перукарні – практично ніде я не кажу, що я письменниця. І тим більше не кажу, що пишу вірші».  

 

«Мої улюблені бібліотеки всі – у Варшаві. Бібліотека Варшавського університету, бібліотека у Домі літератури і Національна бібліотека, вони мені навіть сняться. А улюбленою книгарнею, любов’ю з першого погляду, була книгарня "Птичкин дом" у довоєнному Донецьку, вона спеціалізувалася на книжках для дітей. Я досі згадую цю книгарню з подивом і захватом, бо там було створено особливий простір для радості, натхнення, творчого мислення, а ще – для взаємодії, такої, котра за Нешем, який створив теорію ігор. Здається, станом на 2012 рік це була єдина така книгарня на всю Україну. Зараз в окупованому Донецьку існує клуб-магазин із цією назвою, але нині це зовсім інша книгарня, там працюють інші люди».

 

«Може здатися, що я займаюся перекладами віршів своїх друзів, мене про це не раз запитували. Але правда така, що я перекладаю ту поезію, яку хочу краще зрозуміти і відчути. Переклад – інструмент розуміння і пізнання, що дає можливість такого наближення, навіть заглиблення, яке при "просто читанні" – недоступне, принаймні для мене.

Ще одна причина – я випробовую можливості мови. Мова не завжди пластична, не завжди гнучка, не завжди готова сприйняти щось, що є подією іншої мови. Тож мені цікаво створювати нові «мови», які не існували до моменту мого перекладу…. Йдеться про те, що великі письменники, насамперед – поети, створюють власні «мови», мови-утопії. І це те, що мене найбільше притягує – перекладати не вірші, а цілі системи, «мови» всередині мови. Так свого часу я захопилася «мовою» Анети Камінської, хоча на той момент вона була цілком молодою авторкою з єдиною виданою книжкою.

Третя причина, чому я обираю того чи іншого поета, – смисли, які він проговорює. Культура має потребу в нових смислах, і переклад – одна із небагатьох територій обміну, синтезу, інших видів взаємодії смислів, а поетичний переклад привносить ще й нові «мови». Потім вони можуть лягати в основу нових мов культури, варто згадати хоча б як це було з поезією авангарду. Але головне – я мушу мати усвідомлення чи відчуття, що цей переклад – важливий. І перекладаю я однозначно не тому, що мені за це платять гроші. Гроші, коли йдеться про важливий для мене переклад, взагалі не важать. Важать – моя радість і моє відчуття дива. І свідома робота з майбутнім».

 

«Мені було дуже важливо, щоб книга про Голокост була книгою не про смерть, а про очищення і перенародження… дослідники єврейської історії і Голокосту кажуть, що, читаючи ці голоси, вони отримують ключі про те, як про це знову можна говорити.

Я впевнена: ця книжка запобігатиме війні в майбутньому, бо я вірю, що поезія працює в реальності через три покоління. Я впевнена, що ця наша війна, прозвучала в поезії холодної війни».

 

«Ми повинні залишатися людьми, ненависть притаманна людині, але вона не притаманна людяності. Зараз мені ненавидіти простіше. У мене в березні 2024 на війні загинули члени родини. Але я не дозволю собі жити ненавистю. Вона проривається, але я не дозволю собі нею жити, на відміну від гніву. Це інше».

 

«Найтяжчий виклик – лишатися віруючою людиною. Точніше, людиною, яка справді у щось вірить. Я зараз навіть не про віру з точки зору взаємин з Богом. Я про віру як властивість душі, як особливий вимір людської сутності. Секуляризоване суспільство змінює не тільки правила, не тільки ставлення до них, а й параметри роботи душі та внутрішнього світу людини. Бо що для секуляризованого суспільства – душа?

І от, наприклад, виходить, що є два типи ефективності. Ефективність Бруно Шульца – і ефективність Стівена Кінґа (я обох цих письменників дуже люблю, до речі). У випадку перекладача є ефективність того, хто перекладає Еліота, Джойса, Блейка, – і того, хто бере у роботу психологічні порадники. І окремий виклик – зрозуміти, що той, хто перекладає юридичні посібники, втрачає інструментарій для критичної інтерпретації (в процесі перекладу) складного і насиченого художнього тексту. Тобто це насправді – як у казці: "Наліво підеш – гроші заробиш", "Направо підеш – щасливим будеш (але бідним)", "Прямо підеш (захочеш поєднати непоїднуване) – тебе з’їдять"».

 

Далі буде.

 

Фото https://www.youtube.com/watch?v=JI0Jjkc77Wk

 Джерела:

Кіяновська, Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.

 Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с

Кіяновська, Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. : Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).

Кіяновська, Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с

Кіяновська, Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.

Кіяновська, Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 258 с.

***

Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М. Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).

  Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво [Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. : Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).

 

***

Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.

 

***

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26668

https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html

https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...

https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette

https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107

https://zbruc.eu/node/113331

https://blog.yakaboo.ua/ru/kiyanowska/

https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут