Маріанна
Кіяновська: «Добра книжка завжди
є висловлюванням про найважливіше»
Вона була
певна, що поетка років з чотирьох-п'яти. До п'ятнадцяти – нові вірші ховала.
Збиралася вступати на біологію, пізніше – на журналістику. «Власне,
філологія як вибір життєвого шляху сталася зі мною в момент, коли я зрозуміла,
що вірші – найважливіша складова того, чим я є і чим хочу бути. Але потім було
ще декілька особистісних криз».
Комплекси
початківця її не оминули, за ніч вона могла створити більше десятка поетичних
спроб, намагаючись зрозуміти, що ж насправді варте уваги.
Неодноразово
чула про графоманію та про те, що її поезії видають за якихось особливих умов.
Сприймає цю маячню спокійно, бо «…до певного дня писала, бо не могла не
писати, бо з мене рвалися назовні потоки римованих рядків, і в хвилини писання
я занурювалася в "екстазу". Були тижні і навіть роки, коли ця "екстаза"
тримала мене більше, ніж навіть любов до дитини, більше, ніж любов в принципі».
Це про першочергове та другорядне, на яке ніколи уваги не звертає.
Її
називають багаторуким Шивою сучасного українського літературного процесу. Уродженка
Львівщини, поетка, перекладачка, критикиня та літературознавчиня Маріанна Ярославівна
Кіяновська вважає, що роль письменника/перекладача у ХХІ столітті у певному
сенсі – не змінилася взагалі, з іншого боку – змінилася принципово. «Не
змінилося те, що умовний "новітній Данте" має шанс прожити
"типове життя Данте": народитися в добрій родині, вчитися в доброму
університеті (можливо, не закінчивши його), цікавитися творчістю не лише
сучасників, а й літературою в усій її тяглості, з Вергілієм включно. Пережити
велику любов. Ангажуватися у політику – або, навпаки, абсолютно не ангажуватися
в суспільне життя. Частину життя прожити у вигнанні – або у внутрішній
еміграції. Виховати дітей (або не виховати). Померти в дорозі».
Бездонно
мудра Маріанна Кіяновська в «Пунктирі».
Олена Ємельянова
""Бабин Яр.
Голосами" це книга, "яка через механізми страху та граничного порогу
працює з майбутнім ...Я розумію, як це прозвучить, але у "Бабин Яр.
Голосами" закладений катарсис. Я глибоко знаю античну літературу. Мені
було дуже важливо, щоб книга про Голокост була книгою не про смерть, а про
очищення і перенародження. Ця книга для мене про незнищенність".
«Бабин Яр і Маріуполь – це
не окремішні файли (без дискурсу, без контексту), це страшні для нас сторінки
історії, в безперервній тяглості й переплетенні мільйонів обірваних життів, в
триванні життів нащадків жертв Голокосту і кожного, хто вирішує пам’ятати – і
берегти спільну пам’ять як основоположне надбання цивілізації. Голокост для
людини західної цивілізації (мова не тільки про євреїв) був "каскадом
досвідів", і всі, хто вижив, так чи інакше відповідальні, що Голокост
виявився можливим. Так само – з цією війною. Всі, хто виживе, всі ми – а не
тільки громадяни, ціле суспільство країни-агресора – будемо відповідальними за
цю війну».
«Важко втриматися живим,
коли по тобі багато разів прокочується хвиля цілковитого знищення».
«…вважається, що відомі
поети – кращі й потужніші, ніж невідомі. Це абсолютно не так. Літературна слава
залежить від випадку (час і місце народження, удача щасливо поміченого дебюту,
зовнішність, зрештою, особливо в епоху нових медіа), від кола спілкування, від
характеру і темпераменту більше, ніж від якості текстів. Ще один стереотип – що
поет може бути якою завгодно людиною, головне, щоб вірші писалися добрі. В інші
часи, може, так і було. Проте зараз особистість, персона автора, його публічна
поведінка та реноме стали набагато важливішими, ніж до того. Середовище,
публіка може на певні речі дивитися крізь пальці, але в епоху соцмереж ніхто
нічого не забуває. Ще одна важлива річ. Не можна казати, що якщо автор книги 20
років тому там-то висловив те-то, то ці слова будуть навіки прицвяховані. Я з
цим весь час стикаюся. Людина, її світогляд еволюціонує (або деградує, це вже
як пощастить). У будь-якому разі, «все тече, все міняється».
А головний стереотип про
поезію – нібито вірш це слова. Насправді вірш – це енергія, ритм. Слова – теж,
звісно. Але без ритму, без звучання, без взаємодії з тілом і світом вірш не
повноцінний».
«Добра
книжка завжди є висловлюванням про найважливіше, вчинком, навіть подвигом. І
вона сама по собі в ідеалі є "соціальним і правозахисним проєктом" –
за наслідками впливу, розтягнутого на багато десятиліть. Інакше кажучи, я
переконана, що для письменника в усі часи єдиним критерієм присутності в
літературі, в культурі є творчість. Але письменник може, якщо відчуває
внутрішню потребу, висловлювати позицію, долучатися і т. д. Тільки чому з
письменниками є не так, як з балеринами?... За певних обставин громадянський
обов’язок взагалі виходить на перший план. Однак це не має стосунку до власне
творчості. Від балерини чекають, що вона – балерина. Натомість від письменника
чекають, що він повинен щодня писати листи в Адміністрацію Президента і
підписувати петиції. І це хибна, на молю думку, позиція».
«Додатковий
"негативний бонус" для письменника / перекладача у ХХІ столітті в
тому, що довірливе і маніпульоване оточення переконане, що раз штучний
інтелект, а отже, гугл-перекладач чи генератор тестів здатні спричинити появу
хоч трьох, хоч тисячі речень, то цей "акт" де-факто є творчістю, а
власне-творчість автора чи перекладача і її продукт є необов’язковою примхою за
межами ринкових відносин. Тому роль письменника / перекладача у ХХІ столітті, з
одного боку, здається цілком знівельованою, а з іншого – тільки вони є
справжніми творцями сенсів, нових мов і т. д., від яких зараз набагато більше,
ніж від будь-яких інших ресурсів залежать глобальні економіка і політика».
«З
реалізованих альтернатив – я багато плету на спицях, виходить до півсотні речей
за рік. Мені кажуть, я добрий психолог. А ще я вмію переконувати. Моя товаришка
каже, що я була би чудовим переговорником з терористами. Або консультантом у
Службі знайомств. Це трохи жарти, але не дуже. Так чи інакше, я сама зараз
ставлю собі це питання – що я вмію робити поза літературою. Найкраще мені
вдається гладити кицьку так, щоб вона голосно муркала. Але за це не платять
грошей».
Далі
буде.
Фото https://www.meridiancz.com/blog/marianna-kiyanovska-ukrajina/
Джерела:
Кіяновська,
Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т
"Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури
східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.
Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду
і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с
Кіяновська,
Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. :
Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).
Кіяновська,
Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. -
Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с
Кіяновська,
Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова
О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.
Кіяновська,
Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. -
258 с.
***
Бронте,
Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М.
Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).
Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво
[Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. :
Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).
***
Метаморфози.
10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків
: Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.
***
https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html
https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette
https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар