Аграрний
винахід Олексія Деркача
Дніпропетровщина багата на талановитих
учених, які працюють у різних сферах народного господарства. Один із них –
викладач Дніпровського державного аграрно-економічного університету Олексій Дмитрович
Деркач. Разом із командою науковців він розробив винахід, який дає можливість
українським аграріям підвищувати урожайність і отримувати мільйонні прибутки.
У команді Олексія Деркача працювали
доктор технічних наук Олег Станіславович Кабат, кандидат технічних наук Дмитро
Олександрович Макаренко та аспірант кафедри Євген Сергійович Муранов. У кожного
була своя функція, своя сфера наукових досліджень. Дослідження проводились у
лабораторії на території агроуніверситету. Секрет винаходу – застосування
полімерного композиту. Детальніше про аграрний винахід Олексій Дмитрович
розповів: «Восени 2013 року до нас
звернулася одна з вітчизняних компаній-виробників посівної техніки, яку
цікавило, чи можемо ми вирішити питання збільшення періодичності обслуговування
сівалки. Вони створили надвелику конструкцію, яку потрібно було обслуговувати кожні
48 годин, зупиняючи посівну кампанію на 4–4,5 години. За цей час сівалка могла
б засіяти 20–24 га і більше. Часто механізатори не проводили обслуговування,
щоб не зупиняти сівбу, бо їм платять за кожен посіяний гектар. Це призводило до
погіршення якості сівби – одна проблема породжувала іншу». Спеціалісти
підприємства спитали науковців, чи можна розв’язати цю проблему. Застосували
полімерні композитні матеріали, якими займається лабораторія, що функціонує при
кафедрі. І тоді у Олексія Деркача виникла ідея замінити металеві деталі на
композитні. Представники підприємства привезли до лабораторії проблемну деталь.
Це були шарніри механізму копіювання поверхні ґрунту. Науковці взялися за
розрахунки, бо ніхто з конструкторів не знав, за яких умов працюватимуть ті
шарніри. Тобто, робили машини, застосовуючи власний досвід і досвід
підприємств-конкурентів. Визначивши умови роботи, розробники перейшли до
удосконалення відомих полімерних композитів. Вирішили, що найкраще тут
працюватимуть матеріали, які мають назву – вуглепластики. Однак дещо змінили
технологію виготовлення деталей. Навесні 2014 року встановили їх на посівну
машину для випробування. Почалися посівні роботи. Пройшовши перші 1932 гектари,
розібрали кілька вузлів, а вони – як нові! Деталі не потребували подальшого
ремонту!
Машина з полімерними деталями вигідна
не лише з технічного боку, а й з економічного також. Адже зерно сіється рівно,
сходить і дозріває одночасно. Агроном підприємства, об’їхавши поля, на яких
працювала експериментальна сівалка, сказав розробникам: «Зверніть увагу на сходи посівів. Вони рівномірніші, ніж після звичайної
сівалки!». Користь винаходу не стільки технічна, скільки агрономічна:
застосовуючи посівні машини, модернізовані вуглепластиковими деталями, можна підвищити
урожайність. Слід зазначити, що тут відбувається не просто заміна металевих
деталей на вуглепластикові, а змінюється і конструкція механізмів.
Свого часу «композитний» проєкт
зацікавив навіть Міністерство освіти і науки. У 2014 році розробку подали на
премію Кабінету Міністрів. Але почалася війна, й фінансування припинили. У тому
ж році автори встановили рекорд України, а в 2016-му ще раз самі його побили.
Тоді посівним комплексом без зупинки засіяли 17 251 га.
Нову технологію вже застосовують майже
сорок агропідприємств і холдингів.
Тетяна Мищенко, завідувачка
патентно-технічного відділу
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар