Катерина Бабкіна: «Я більше не
будую довгострокових планів»
(продовження)
Вона залюбки співпрацює з художницею Юлією Пилипчатіною,
яка оформлює усі її дитячі книжки. «Коли
Мар’яна Савка (видавець. – О.Д.) надсилала мені лінки на профайли різних
художників-ілюстраторів, я саме була в Індонезії. На світанку піднімалась на
вулкан Бромо на острові Ява. Інтернет у мене на телефоні був так собі, тому
жоден лінк не відкривався. Нарешті підгрузилася лише одна картинка – пінгвін. І
я подумала: якщо ця художниця любить пінгвінів, то нехай і оформляє мою книжку.
Я теж маю слабкість до цих тварин. Ось цей пінгвін (виймає із сумки м’яку
іграшку. – О.Д.) побував зі мною у понад сорока країнах.
Їй вдається
мовою образотворчої виразності передати саме те, що я намагаюся сказати. Дуже
часто Юля зображує моїх персонажів навіть чіткіше, ніж я могла б собі їх уявити».
З письменником Марком Лівіним, який за сумісництвом є її
близьким другом, свого часу уклали парі – хто з них прочитає 200 книжок за рік.
«І я подумала, що це може вирішити всі
мої проблеми. Людині властиво постійно відволікатися на якісь зайві фактори:
соціальні мережі, шопінг, неконструктивні зустрічі, інші неважливі справи.
Тепер замість того, щоб перейматися зайвим, я читаю книжки. Ми від початку
наголошували, що це не для того, аби читати швидко, а для переструктурування
свого часу на щось корисне… Читаю хаотично – щось із непрочитаної класики,
сучасну літературу. Так виходить, що потрібно читати одну книжку за 2–3 дні. Як
виявилося, це зовсім нескладно, якщо, звісно, відмовитись від зайвих речей і
занять».
Завзята Катерина Бабкіна у продовженні « Пунктиру».
Олена Ємельянова
«Щодо зіркового статусу…Я не назву себе зіркою, але я професійний
письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на
повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше
з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з
різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони
потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це
не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів. … Історія «Я
йшла, зустріла видавця, він мені каже – Є чьо? – Я така – Ну є збірка оповідань
– і хоба, ось книжка, кілька премій, резиденція, такі-сякі роялті» малоймовірна
в США чи Європі. Ми знаємо історії успішних одиниць, які видали свої гучні
перші книги, отримавши круті аванси і одразу, жваво перескочивши з умовних
заучок в зірки світової літератури, – Саллі Руні, Зеді Сміт… За їх плечима
стоїть легіон дівчат і хлопців, які подавали надії, але до сорока залишилися
працювати в кол-центрах, барах, офіціантами чи клерками на кіностудіях, або в
кращому випадку викладають у коледжах.
І багато з них залишаться там назавжди, бо якщо в нас можливий якийсь
середній варіант письменника чи письменниці (драматурга/ині, сценариста/ки), що
заробляє поки що не зірковим, але досить якісним письмом на поки що не зіркове,
але життя, – то не зірковий драматург, що подає надії, в Німеччині буде працювати, однак паралельно
в пекарні, хай навіть уже кілька п’єс йтимуть в театрах – і це не метафора, а
реальна історія реальної людини. Такі мої спостереження після навчання і
викладання в Iowa University, письменницькій Мецці США, та після років
спілкування з живими, реальними авторами та авторками на письменницьких
програмах та резиденціях».
«Чи дають щось соціальні
мережі в плані комунікації з читачем. Так. Я зчитую з них якійсь соціальний
запит. І де, я в тому запиті. Я не можу сказати, що це корегує тематику того,
про що мені потрібно говорити, бо так чи інакше я буду говорити про те, що мені
вадливо та болить, але я розумію де це знаходиться в сфері інтересів і потреб
аудиторії.
Коли в тебе є
твоя спільнота, це заспокоює, створює ілюзію контролю, ці межі багато в чому
ілюзорні, і ми про це знаємо, але ми можемо користатися ними собі на користь.
Висловилась, як письменниця» 😊
«Є стан вивченої безпомічності,
коли людина довгий час перебуває в обставинах, які недобре на неї впливають і
вона не може це змінити».
«Я більше не будую
довгострокових планів. Авжеж, я мрію повернутися додому, як усі, але не знаю,
коли це буде можливо. Я хочу, щоб моя дочка росла в безпеці».
«Я прагну більше
говорити про війну. Нещодавно я дописала книжку для старших підлітків про
події, що сталися після 24 лютого. Невдовзі вона має вийти українською та
польською мовами.
У Радянському Союзі та
невдовзі після його розпаду побутувала дуже спрощена й викривлена версія
історії, скроєна за потребами партії. Ми не мали жодної змоги проговорити цю
величезну травму. Лише у 80-х українці почали писати про Голодомор і Голокост,
про Другу світову війну, Чорнобиль і власне буття частиною Радянського Союзу,
яке саме по собі становило доволі велику травму. Тільки сьогодні ми здобулися
на достатньо міцний голос.
Ми досі не дали ради з
власним минулим, і нам доведеться ще багато про що говорити. Це наша робота –
письменників, митців та інтелектуалів».
«…я стараюся писати
щодня. Це не завжди літературні тексти, але колонки, короткі оповідання,
продовження чогось, над чим я вже працюю, статті, відповіді на інтерв’ю або
принаймні пости в соціальні мережі. Щось таке я роблю щодня».
«Я б хотіла, щоб в
Києві був океан, чистий громадський транспорт, щоб там росли пальми та пінії,
бо вони мені страшно подобаються і щоб не було типової забудови і радянських».
Далі
буде.
Замовити літературу можна за посиланням
Джерела:
Бабкіна,
Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. –
Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна,
Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо,
2014. – 119 с.
Бабкіна,
Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. –
120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна,
Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ:
Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна,
Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого
Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна,
Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz :
Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
Переклади К. Бабкіної:
Меріме,
Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. –
108 с. – (Золота полиця).
Вікінг,
Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна.
– Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/
Немає коментарів:
Дописати коментар