Неймовірно, але правда

Коли бібліотекар захворів

Чи замислювалися ви коли-небудь, як на початку XX століття  були захищені соціальні права бібліотекарів? Чи отримували вони якусь грошову допомогу під час захворювання? Відповідь знаходимо у звітах про роботу нашої бібліотеки, наприклад, у звіті  за 1913  рік. Як ми знаємо, керівництво Бібліотекою здійснювала Рада, яка розглядала та приймала рішення з різних управлінських питань, у тому числі й з питань соціальної допомоги працівникам Бібліотеки. Читаємо (мова оригіналу): «Рассмотрев прошение помощницы заведующей Е.И. Пчёлкиной об отпуске по болезни на 2 месяца и выдаче пособия на лечение – постановил разрешить отпуск, пригласив заместительницу ей на время болезни и ходатайствовать перед думой о выдаче ей пособия на лечение».

 Як бачимо, вирішувалося це питання доволі складно, процедура довга та, вочевидь, рішення могло бути не обов’язково позитивним.

 

Деятельность Совета // Отчет Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1913 год. – Екатеринослав: Тип. Губерн. Правления, – 1914. – С. 4

https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=109

Фото з музейно-архівного фонду Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія

Замовити літературу можна   за посиланням

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Катерина Бабкіна: «Я більше не будую довгострокових планів»

(продовження)

 

Вона залюбки співпрацює з художницею Юлією Пилипчатіною, яка оформлює усі її дитячі книжки. «Коли Мар’яна Савка (видавець. – О.Д.) надсилала мені лінки на профайли різних художників-ілюстраторів, я саме була в Індонезії. На світанку піднімалась на вулкан Бромо на острові Ява. Інтернет у мене на телефоні був так собі, тому жоден лінк не відкривався. Нарешті підгрузилася лише одна картинка – пінгвін. І я подумала: якщо ця художниця любить пінгвінів, то нехай і оформляє мою книжку. Я теж маю слабкість до цих тварин. Ось цей пінгвін (виймає із сумки м’яку іграшку. – О.Д.) побував зі мною у понад сорока країнах.

Їй вдається мовою образотворчої виразності передати саме те, що я намагаюся сказати. Дуже часто Юля зображує моїх персонажів навіть чіткіше, ніж я могла б собі їх уявити».

З письменником Марком Лівіним, який за сумісництвом є її близьким другом, свого часу уклали парі – хто з них прочитає 200 книжок за рік. «І я подумала, що це може вирішити всі мої проблеми. Людині властиво постійно відволікатися на якісь зайві фактори: соціальні мережі, шопінг, неконструктивні зустрічі, інші неважливі справи. Тепер замість того, щоб перейматися зайвим, я читаю книжки. Ми від початку наголошували, що це не для того, аби читати швидко, а для переструктурування свого часу на щось корисне… Читаю хаотично – щось із непрочитаної класики, сучасну літературу. Так виходить, що потрібно читати одну книжку за 2–3 дні. Як виявилося, це зовсім нескладно, якщо, звісно, відмовитись від зайвих речей і занять».

Завзята Катерина Бабкіна у продовженні « Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«Щодо зіркового статусу…Я не назву себе зіркою, але я професійний письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів. … Історія «Я йшла, зустріла видавця, він мені каже – Є чьо? – Я така – Ну є збірка оповідань – і хоба, ось книжка, кілька премій, резиденція, такі-сякі роялті» малоймовірна в США чи Європі. Ми знаємо історії успішних одиниць, які видали свої гучні перші книги, отримавши круті аванси і одразу, жваво перескочивши з умовних заучок в зірки світової літератури, – Саллі Руні, Зеді Сміт… За їх плечима стоїть легіон дівчат і хлопців, які подавали надії, але до сорока залишилися працювати в кол-центрах, барах, офіціантами чи клерками на кіностудіях, або в кращому випадку викладають у коледжах.

І багато з них залишаться там назавжди, бо якщо в нас можливий якийсь середній варіант письменника чи письменниці (драматурга/ині, сценариста/ки), що заробляє поки що не зірковим, але досить якісним письмом на поки що не зіркове, але життя, – то не зірковий драматург, що подає надії, в Німеччині буде працювати, однак паралельно в пекарні, хай навіть уже кілька п’єс йтимуть в театрах – і це не метафора, а реальна історія реальної людини. Такі мої спостереження після навчання і викладання в Iowa University, письменницькій Мецці США, та після років спілкування з живими, реальними авторами та авторками на письменницьких програмах та резиденціях».

 

«Чи дають щось соціальні мережі в плані комунікації з читачем. Так. Я зчитую з них якійсь соціальний запит. І де, я в тому запиті. Я не можу сказати, що це корегує тематику того, про що мені потрібно говорити, бо так чи інакше я буду говорити про те, що мені вадливо та болить, але я розумію де це знаходиться в сфері інтересів і потреб аудиторії.

Коли в тебе є твоя спільнота, це заспокоює, створює ілюзію контролю, ці межі багато в чому ілюзорні, і ми про це знаємо, але ми можемо користатися ними собі на користь. Висловилась, як письменниця» 😊

 

«Є стан вивченої безпомічності, коли людина довгий час перебуває в обставинах, які недобре на неї впливають і вона не може це змінити».

 

«Я більше не будую довгострокових планів. Авжеж, я мрію повернутися додому, як усі, але не знаю, коли це буде можливо. Я хочу, щоб моя дочка росла в безпеці».

 

«Я прагну більше говорити про війну. Нещодавно я дописала книжку для старших підлітків про події, що сталися після 24 лютого. Невдовзі вона має вийти українською та польською мовами.

У Радянському Союзі та невдовзі після його розпаду побутувала дуже спрощена й викривлена версія історії, скроєна за потребами партії. Ми не мали жодної змоги проговорити цю величезну травму. Лише у 80-х українці почали писати про Голодомор і Голокост, про Другу світову війну, Чорнобиль і власне буття частиною Радянського Союзу, яке саме по собі становило доволі велику травму. Тільки сьогодні ми здобулися на достатньо міцний голос.

Ми досі не дали ради з власним минулим, і нам доведеться ще багато про що говорити. Це наша робота – письменників, митців та інтелектуалів».

 

«…я стараюся писати щодня. Це не завжди літературні тексти, але колонки, короткі оповідання, продовження чогось, над чим я вже працюю, статті, відповіді на інтерв’ю або принаймні пости в соціальні мережі. Щось таке я роблю щодня».

 

«Я б хотіла, щоб в Києві був океан, чистий громадський транспорт, щоб там росли пальми та пінії, бо вони мені страшно подобаються і щоб не було типової забудови і радянських».

Далі буде.

 

Фото https://lublin.wyborcza.pl/lublin/7,48724,27835932,kateryna-babkina-spotkanie-autorskie.html

Замовити літературу можна   за посиланням

 

Джерела:

Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.

Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.

Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.

Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.

Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.

Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.

 

Переклади К. Бабкіної:

Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).

Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.

***

https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/

https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina

https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/

https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619

https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/

https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

Діалоги з мистецтвом

    «Січеславні» – віват!

 

Фестиваль-конкурс «Січеславна» – це одна з головних мистецьких подій року на здобуття найвищої театральної премії Придніпров’я. Майже ровесник Незалежності України – свою історію фестиваль веде з 1992 року, коли за ініціативи актриси Марії Проценко був започаткований Дніпропетровським відділенням Національної Спілки театральних діячів України. Зачинання підтримали владні структури, фінансову допомогу надали підприємства регіону.
Театральний фестиваль-конкурс «Січеславна» багато років представляє мистецтво Придніпров’я й об’єднує театри Дніпра, Запоріжжя, Павлограда, Кам’янського і Кривого Рогу. Його головна особливість: театри грають у себе вдома, на своїх звичних сценах, а члени журі приїжджають до них, щоб оцінити гру акторів, режисуру, хореографію і сценографію. За положенням, колективи можуть висунути на конкурс прем’єри двох останніх сезонів.
До слова, фестиваль має свою преміальну статуетку «Січеславну», яку виконав у бронзі Федір Майстренко, майстер художнього литва ДП Південмаш ім. О. Макарова. Модель виліпив відомий дніпровський лялькар Семен Духовенко, який за освітою і по життю був скульптором. Спочатку «Січеславна» була великою, на гранітному п’єдесталі і вагою у 15 кілограмів. Згодом автори зменшили основну фігуру удвічі, «полегшили» конструкцію.
Статуетку разом із премією вручають переможцям у різних номінаціях: за кращу виставу сезону, за кращу режисуру, за кращу сценографію, за кращі головні ролі (жіночу і чоловічу), за ролі другого плану та інші. Є й спеціальні призи – «Надія Січеславни» (для творчої молоді) та Гран-Прі фестивалю (найпрестижніша нагорода).
Скільки чудових вистав відбулося за ці роки, відкрито нових талановитих імен, для скількох митців конкурс став відправною лінією до нових пошуків і звершень… Не перелічити. А ще – це фаховий майданчик для спілкування, обміну досвідом, співпраці творчих поколінь.
У тому, мирному, житті фінальна церемонія форуму завжди являла грандіозне дійство: яскраві афіші, червона доріжка, урочиста хода театрального «бомонду», квіти, овації, нагороди…
А потім прийшла війна… Наша і Запорізька області опинились у прифронтовій зоні, але театри не припиняли діяти навіть у таких тяжких умовах: «…це репетиції під завивання сирен. Це вистави, які доводилося переривати, щоб запропонувати публіці піти до сховища. Це актори-чоловіки, котрі стали солдатами.

Зараз кожна прем’єра вимагає творчої мужності…», – розповіла Вікторія Московцева, представниця ДМВСТДУ.
І ось новина – цього року після трирічної перерви фестиваль повернувся, «Січеславні-25» – бути! Конкурс відбувається у поновленому форматі – у три етапи. Вже відібрано 19 спектаклів-фіналістів (з 28-ми заявлених). Але головна інтрига попереду – про переможців дізнаємось напередодні Міжнародного Дня театру.
Усі шанувальники театрального мистецтва мають можливість теж долучитись до фестивалю, прийти на конкурсні вистави і підтримати улюблених виконавців.
Більше дізнатись про магічний світ театру, талановитих акторів-земляків, театральні події і прем’єри можете із джерел, які зберігаються у фонді нашої бібліотеки.

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка відділу мистецтв ДОУНБ

Замовити літературу можна   за посиланням

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Катерина Бабкіна. Про щастя, любов і відповідальність
(продовження)
 
Починати читання власних творів пропонує, зокрема, з «Шапочка і кит», де йдеться про хлопчика Шап, який хворіє на рак і якому багато чого не можна. Це ім'я він отримав відтоді, як після хіміотерапії в нього  випало волосся, і хлопчина припинив скидати в’язану шапочку. Єдиний його друг – блакитно-сірий кит, який звідкілясь взявся у повітрі над містом... Цілковито недитяча тема для дитячої книжки.
Вона проїхала чимало міст із презентацією  «Шапочки» задля збору одного мільйону гривень для благодійного фонду «Таблеточки», який опікується онкохворими дітьми.
Тему для книжки знайшла у Дніпрі, де проводила інтенсивний дводенний курс для письменників-початківців. «Серед слухачів була дівчина Таня, яка на заняття постійно приходила у шапці. Ми з колегами почали її називати – Таня-шапочка. Таня ходить у шапці тому, що вона лікується від раку і після хіміотерапії у неї випало волосся. Та, попри це, Таня знаходила сили, аби працювати юристом, займатися громадською роботою, планувати своє майбутнє, розвиватися і ходити на курси. Знайомство з Танею і її вражаюча спокійна сила остаточно переконали мене, що про це не можна мовчати.
«Кит» спрямована на те, аби краще розуміти людей, які хворіють і мають інші потреби А найгірше те, що бракує розуміння і сприйняття цих людей. Їх слід неодмінно заховати у лікарні і спеціалізовані центри, їх треба боятися, відгородити від нормальних. Це – неправильно. Вони повинні бути любленими і щасливими, повинні відчувати себе повноцінними членами суспільства. І їм потрібна наша допомога».
Коли Катерина писала «Шапочка і кит», зізнається, що «переосмислила власне життя, змінились пріоритети. Хворі кожну прожиту секунду і хвилину намагаються наповнити сенсом, хочуть встигнути зробити щось добре для інших. Для мене це стало дуже цінним життєвим уроком... А сама книжка писалася доволі швидко і легко. Про реальне життя дитини з раком, життя поруч зі смертю і серед купи проблем та обмежень. Розповісти без трагедії, але й без прикрас. Книжка орієнтована для діток від п’яти до десяти років. Але вона, як «Маленький принц», написана і для дорослих.
Маленький читач в Івано-Франківську сказав, що «Шапочка і кит» – не про рак, а про щастя, любов і відповідальність. Дітям через брак спілкування з дорослими на хвилюючі теми важко зрозуміти, що відбувається».
«У 2022 новела для дітей «Шапочка і кит» в перекладі на англійську мову вийшла друком в найбільшому у світі видавництві Penguin Random House».
Небайдужа Катерина Бабкіна, яка любить собак, одного з яких взяла з притулку,  бо «його викинули на смітничок в коробочці хто ж про нього подбає, якщо не я» – в продовженні «Пунктиру». 

Олена Ємельянова

 
«Світ дуже різний, і всі люди різні. Треба вміти їх бачити, розуміти і приймати. З усіма їхніми відмінностями. Для цього я подорожую. Крім того, можна побачити вулкани, морських черепах, жирафу в дикій природі, мавпу, яка розмовляє, летючу лисицю чи справжнього кита.
П.С. Я пишу це з пустелі між Йорданією і Саудівською Аравією, підіть подивіться на карті, де це.
П.П.С. Запитайте у вчительки з української мови, що таке П.С. :)"  (Катерина Бабкіна)»
 
«Снігові тепли – це дуже-дуже великі істоти. Вищі, ніж дахи, навіть вищі, ніж небо. Дуже волохаті, людиноподібні й зовсім непомітні. Вони такі сіро-сизі, а рухаються дуже тихо й не лишають по собі ніяких слідів, тому їх дуже важко зауважити. Навіть якби зараз за будинком стояв один сніговий тепл, то ми могли б його і не помітити. А все інше про них ви можете прочитати у книжці «Сніговий тепл» :)».
 
«Сьогодні я сподіваюся, що покоління моєї доньки виросте абсолютно безстрашним. Зараз їй два роки, вона ще не до кінця усвідомлює, що відбувається. Вона любила сидіти ночами в укриттях, тому що люди спускалися туди з песиками – а моя дитина обожнює собак, і ще ніколи не бачила стільки котиків, песиків та інших домашніх тваринок одразу. У такі миті вона була абсолютно щаслива. Вона не розуміє, чому ми покинули дім, але тішиться новим друзям, іграшкам і майданчику.
Якщо нам пощастить цілковито закінчити цю війну, наші діти будуть першим поколінням повністю вільних і безстрашних українців».
 
«(Соня – авт.) – це історія про любов, молодість, гомосексуалістів, євреїв, мусульман, Аллаха, кордони, контрабандистів, вагітність, інцест, вічне життя, чудеса. Про пошук себе, про щоденні вибори у житті – не про вибори партії чи президента, а про вибори, котрі ми чинимо щодня кожною своєю дією, думкою, емоцією, яку ми собі дозволяємо…. Це роман-тревелог всередині себе. Він написаний насамперед для людей, які готові уявляти, вірити і розуміти. Він написаний для людей дуже відкритих для світу, які приймають, бажано з позитивом, абсолютно усі речі, які трапляються з ними, чи можуть трапитися. Абсолютно усі пригоди чи їх відсутність, абсолютно усі проблеми, абсолютно усі страхи. І вміють, чи хочуть, чи вчаться у цьому всьому знаходити красу і іноді навіть привід для щастя».
 
«Українці зараз борються не просто за цінності та ідеали.
У Лондоні я щодня воджу свою дворічну доньку на майданчик. Там у неї є подружка Еві – сурогатна дитина, чиї два тати можуть вільно та щасливо жити разом. У росії таке неможливо. росіяни нездатні навчитися просто бути собою і жити спокійно.
Україна – це буфер між Заходом і тим світом насильства, де люди, готові жертвувати собою і потерпати в ім’я якихось абстракцій, живуть свої гівняні життя. Ідеї демократії чи будь-якої свободи не мають для них ніякого значення».
 
«Щодо сенсності питання літературного покоління… Мені здається дуже сильно розмилися ті межі і тебе можуть одночасно відносити і до молодих письменників, і до популярніших і до реалізованих… Мене куди тільки не відносили, головне щоб потім ставили на місце. Мені здається це не відіграє більше ролі і, коли я приходила, в літературу це вже розмивалося…
Немає естетичних означників… ми всі різні, але будь яке наше об'єднання є скоріше не штучним, а стосується того що ми пишемо та про що, як та для кого, а не того, хто в якому році народився. І по цих значеннях можуть перетинатися люди народжені в 60 та в 90-х і вони одночасно можуть писати те, що лягає в одну збірку.
Щодо покоління воєнної або "прифронтової" літератури… це теж будуть писати люди, які відносяться до різних поколінь. Покоління літератури буде, але сказати "автор з цього покоління" – не можна, тому що до того він був автором покоління іншого. Сучасну українську літературу не можна розкласти в підручниках так, як це було раніше».

Далі буде.
 
Фото: https://pen.org.ua/members/babkina-kateryna
 

Замовити літературу можна   за посиланням
Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут