Генрі
Чарльз Буковскі: «Найголовніше – наскільки добре ти пройдеш
крізь вогонь» (продовження)
Після невдач із вранішніми публікаціями на
десять років він припиняє писати, обираючи саме у поневіряннях набуття досвіду.
Мова про мандрівний безладний спосіб життя, алкоголізм, знову голодування,
випадкових знайомих, дрібні заробітки.
Його оточують люди зневірені, які для
багатьох не виявляють жодного гідного значення. Для нього ж вони володарі
найголовнішої якості – вони не брешуть і максимально близькі до реального життя.
Вони для нього і є тією уособленою правдою, яку Буковскі цінував та якої більш
за все прагнув. Прагнув і тому, що її уособлював, але з віддзеркаленням не
завжди складалося.
Ця абсолютна природність захищала та допомагала
ніколи не відчувати власної вразливості. В будь-якому разі для розуміння оточуючих.
У своїх вчинках, відбитих у більшості творів, він немов повертав перед нами кулю
вражень, щоб ми побачили стільки її сторін, скільки емоцій і думок довелося пережити
йому. Побачили та зробили висновки власні.
Після тяжкої хвороби як необхідної зупинки
Генрі повертається до письменництва. Один із номерів журналу «Арлекін» повністю
складено з його віршів. «Мені потрібно було прокричатися. Вірші для цього
підходили найбільше».
Поетичні збірки, які привернули увагу
критики та читачів, було видано у невеликому приватному видавництві «Луджон
Прес». Книги набрано вручну на тонкому
різнобарвному текстурному папері обмеженим тиражом, що тоді й зараз є цінною
бібліографічною рідкістю. Тобто, цікавим і незвичним був не лише зміст, а й
досконале вишукане оформлення. А ще контраст дизайну та дещо репового земного змісту,
сприйнятого видавництвом цілковито та неупереджено. Майже всі видання Буковскі матимуть
відмінне оформлення та авторські особливі ілюстрації, наприклад роман «Жінки»
(1978 р.).
Отже, вірші. Він «викликав справжню шокову
хвилю в поетичному світі. Репутації його зробити квантовий стрибок, де допомагало
все – друк, папір, палітурка, вступне слово Білла Коррінгтона… сама поезія
відповідала любовній ретельності виробництва», – читаємо в біографа Ніла Черковського.
У середині 60-х минулого сторіччя його
поезії вже бажають друкувати сотні невеликих поетичних журналів. У 1966-му, за
підсумками опитування журналу «Аутсайдер», Буковскі присвоєно звання
«аутсайдера року». До кінця XX сторіччя «аутсайдер» увійшов до історії світової
літератури як людина, яка фактично звільнила поезію від академічної залежності.
Аутсайдери саме такі, бо не вперше в
світовій історії доводять Ейнштейнівську теорію відносності в будь-чому.
Збірки Буковскі й надалі публікуються у приватних
незалежних видавців, які були самостійні та не звертали уваги на літературну
критику, прихильну до вишуканих літературних взірців. Взірців, які частіше за
все не мали жодного стосунку до «тканини» реального життя аутентичного
справжньому мистецтву.
«Аутсайдер» Генрі Чарльз Буковскі в
продовженні «Пунктиру історії».
«З моїми поглядами на життя перша справа –
уникати спілкування з людьми. Чим менше мені їх трапляється, тим краще я почуваюся».
«Інтелектуал про просту річ каже складно –
митець складну річ описує простими словами».
«Краса дрібниця, ти й сам не розумієш, як
тобі пощастило, що ти негарний. Адже, якщо ти подобаєшся людям, то знаєш, що
справа в іншому».
«Кохання – це туман, який прогорає з
першим променем світла реальності».
«Людські стосунки взагалі дивні. Я маю на
увазі, ось ти якийсь час – з однією людиною, їси із нею, і спиш, і живеш, любиш
її, розмовляєш, ходиш скрізь, а потім це припиняється. Настає короткий період,
коли ти ні з ким, потім приїжджає інша жінка, і ти їси тепер із нею, спиш, і
все це начебто нормально, наче тільки на неї і чекав, а вона чекала тебе».
«Люди… Здебільшого я можу обійтися без
них. Вони спустошують мене, а не навпаки. Я не відчуваю поваги до жодної
людини. Через це маю проблеми… Я брешу, але, повір мені, це правда».
«Люди біжать від дощу, але сидять у
ваннах, повних води».
«Ми тут для того, щоб сміятися з труднощів
і жити так добре, що Смерть із трепетом забере нас».
«Ми пристосовуємося до нових умов і
відкриттів. Ми податливі».
«Ми навіть не просимо щастя, просто трохи
менше болю».
«Ми подібні до троянд, які так і не
спромоглися розцвісти, хоча повинні були розцвісти, і здається, що сонцю стало
гидко чекати».
«Моїм амбіціям заважають лінощі».
Далі буде.
Джерела:
https://www.mdzol.com/sociedad/2022/6/15/este-es-el-nivel-de-estudios-que-alcanzo-charles-bukowski-251580.html
https://inspirationfeed.com/charles-bukowski-quotes/
Буковски, Чарльз. Путь в рай закрыт :
рассказы : стихи / Ч. Буковски. – СПб. : Азбука-классика, 2005. – 797 с.
Буковски, Чарльз. Макулатура : роман / Ч.
Буковски. – М. : Эксмо, 2008. – 224 с.
Буковски, Чарльз. Юг без признаков Севера
: рассказы / Ч. Буковски. – М. : Эксмо ; СПб. : Домино, 2008. – 304 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар