Досліджуємо історію

 

Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять

(продовження)

 

Наприкінці ХVІІ – у середині ХVІІІ ст. між Старим Кодаком і Новим Кодаком (відстань 25 км) з’явився ряд нових козацьких поселень: Лоцманська Кам’янка, Мандриківка, Половиця, Новобогородицька фортеця, які дали початок окремим районам сучасного Дніпра.

У часи Нової (Підпільнянської) Січі (1734–1775) Старий Кодак адміністративно підпорядкували Новому Кодакові, який у той період став центром Кодацької паланки і великим, як на той час, містом, що відігравало вагому роль у регіоні. Кодацька паланка була однією з найбільш залюднених і економічно розвинених частин Запорожжя. У її межах розташовувалося більше тисячі зимівників, що належали найбагатшим запорожцям, тут проживало й 673 родини «посполитих» козаків. У віданні цієї паланки знаходилися найбільші населені пункти регіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине (згодом – Нікополь), Тарамське, Карнаухівка, Тритузне, Романкове, Бородаївка, Мишурин Ріг, Комісарівка, Лихівка, Томаківка. У м. Новий Кодак була резиденція паланкової старшини на чолі з полковником. Воно також мало досить потужні укріплення, власну канцелярію і було значним торговим центром. Тут розташовувалися паланковий суд, школа, Свято-Микільська церква.

Про важливість м. Нові Койдаки як центру козацької паланки, що не втратив свого значення і в пізніші часи, розповідає дід М. Кравець: «В Новіх Койдаках умерла баба Іванчиха, їй було більше ста год. Розказувала покойна, шо дівчиною вона бачила царицю Катерину. Тоді в Новіх Койдаках був город, був і земський суд, і вона тут і остановилась со всім своїм хлотом. С Койдаків поїхала в Половицю, а там жили самі запорожці».

У 1784 році Катерина ІІ наказала перенести на ці землі губернський центр під назвою Катеринослав. Він мав бути розташований на місці слободи Половиця, а Старий Кодак і Новий Кодак повинні були утворити передмістя. З того часу вони існували під дещо зміненими назвами: Старі Койдаки, Нові Койдаки. Саме ці назви й фігурують у фольклорних наративах, записаних Я. Новицьким. У фольклорі збереглася пам’ять про козацькі укріплення, що були в Старому Кодаку і Новому Кодаку. Так, М. Кравець-Заїка розповідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру, в Великому Лузі, по степах і в городках. У нас називають тепер «майдани», а у запорожців – то були «городки». Такі городки і тепер єсть в Cтаріх Койдаках, на Підгороднянськім степу, під Петриківкою [села Новомосковського повіту. – Л. І.]. Городки обнесені були високим валом, а в тім місці, куди входить, – стояло по бокам два високіх стовпа. В саміх городках жили запорозькі старшини. Було, кому єсть діло до старшин, іди в кріпость дорогою, а як тіко поліз через вал, зараз підскочать кабичники [кухарі чи їхні помічники. – Л. І.] і ну киями: «Не ходи, єретичний сину, навпростець, ходи у ворота!».

Далі буде.

 

Людмила Іваннікова, кандидат філологічних наук

Джерело: https://shron1.chtyvo.org.ua/Ivannykova_Liudmyla/Dnipropetrovsk_Polovytsia_Kodak_folklorna_ta_istorychna_pamiat.pdf?

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут