До цієї збірки я повертаюсь постійно. Кожного разу – оновлення відчуттів. Кожного
разу безліч запитань до себе на відповідність, бо інакше немає сенсу книгу цю
відкривати. А ще світлий сум, що ранить на рівні клітинному. І це, про щось
набагато більше, невербалізоване.
Перший
завідувач комп'ютерного відділу Дніпропетровської обласної універсальної
наукової бібліотеки, змалечку відомий духовній скарбниці краю як допитливий зацікавлений читач.
Його
професійні втілення та мрії рухаються та реалізуються фахівцями ДОУНБ й досі,
бо є універсально-пролангованими та позачасовими. Так само, як досконале
володіння англійською, що дозволило університетському випускникові
дипломуватися English та мати особисту зустріч
із тодішнім послом Великої Британії в Україні Рональдом Смітом. Подія та
– абсолютна рідкість для України початку 2000-х. Так само, як самостійне вивчення ним
японської мови.
Cаша Абраїмов… Справжній володар доброго розуму та розумного серця, які ніколи та
нічим не обмежені, навіть трагічною датою в двадцять чотири.
Як
важливо жити саме так, щоб незвротнє втрачало сенс і значення. На короткому
диханні. Де правда у вчинках, а не у словах, де, вимовлені або невисловлені
думки, подібні до «сонячного світла,
зірок» або «чорного простору». І якщо оточуючі вважають тебе кращим ніж ти є
насправді, не потрібно їх переконувати в іншому- потрібно ставати кращим.
На короткому диханні – це й про те, що дуже корисно не спати
вночі, коли є совість. І про кожен день, гідний того, щоб його запам'ятати, бо
це не про швидкоплинність життя, а про здатність гордо крокувати ним кожної
миті.
Ні,
мова не про властивий віку максималізм. Це – про справжню вселенську мудрість,
що відкривається просвітленим посвяченим одиницям. Тим, хто пише про це, як
дихає, перебуваючи в русі на тих самих «обєктивно-суб'єктивних сходинках», які
красномовно лакмусують вічні пошукові сенси.
У його
щоденникових «Обривки уривків» і нотатках, які фіксував із чотирнадцяти і які є
центральними у цьому виданні, побачимо чимало та предметно про автентику слова та «зграї думок», подібні до «гостей», що на папері стають «майже
документами» та потребують відповідальності.
Кожен
Сашін «документ», немов П'ятий вимір, додаткова мотивація, можливість
розпрямлення згаданої ним «замкненої кривої» вчинків і відчуттів на
нескінченному шляху до себе справжнього. Невипадкова його близькість до Японії,
з її віддзеркаленим білим кубиком-дзен щодо гармонії власного Всесвіту
зсередини, здатним відбитися назовні.
«Я
намагався зробити висновки, але у підсумку ці висновки зробили мене». Так, і
мене «зробили», Саш. Вкотре. Блискавично і переможно.
«…не
потрібно робити трагедію з дрібниць, для цього є серйозні речі». «Коли тікаєш
від паровозу – головне зійти з рейок». «…важко вже не буде; все що могло бути,
вже пройшло, а попереду – лише легке, красиве і добре. Воно обов'язково
попереду і ніщо не заважатиме тому, що є зараз. Це прекрасно».
Насправді
все саме так, як ти кажеш.どうもありがとうза
нагадування про головне ٩(◕‿◕｡)۶
Він
жив ушир, у пошуках вічного питання про наявність душі та відповіді, що кожному
ушановується по вірі. В очікуванні та вдячному захопленні від маленьких див і
чарів, що насправді трапляються доволі рідко, але ж, на щастя, трапляються.
Любив звучання гітари на вулиці, всі пори року, крім осені, яку впізнавав,
зокрема, за мерзлякуватістю автобусу; радів підставити сонечку обличчя та
посміхнутись, щоб думалось лише про добре, щиро відкривався можливості вдихати
хвилі прохолодного моря, сіль його каменів, теплий вітер; захоплювався
майстерністю звичайних калюж віддзеркалювати неповторні кольори sunset;
надихався красою гір і родинністю багаття поруч із друзями...
Іронія,
тепле, подібне до сонячного зайчика почуття гумору, улюблена всіма усмішка, як
поцілунок душі. Найкращі Хармсівські, в тому числі, інтонації в ескізах
малюнків і рим, Реріхівське відлуння в ракурсах світлин... І разом із цим – все
авторське, категорично поза присмаком вторинності. Глибина завжди без дна, якщо
це є глибина. І це про Сашу Абраїмова.
Представлена
збірка – один із надважливіших особистих діалогів в моєму житті. Абсолютна
тандемність вражень, роздумів, уяви, інтуїції, асоціацій. Поштовх до того
самого виміру, де питання містять необхідно-своєчасні відповіді-прозріння.
«…я не
оглядався назад і вирішив, що йти потрібно вперед, і не обернувся. А міг
би...».
Ти
обернувся, Сашо. Саме тому мені зараз так нестерпно боляче. На тому самому
спорідненому короткому диханні.
Немає коментарів:
Дописати коментар