Любко (Любомир) Дереш: «Життя – це шахова
партія»
Критики називають його
письменником-вундеркіндом і феноменом сучасної української літератури.
Він – уродженець міста Лева, має декілька
не пов`язаних із літературою спеціальностей: «хімія та біологія», «організатор
психотехнічних процедур і розробник психотехнік», «інструкторська та
розробницька діяльність»; полюбляє проводити різноформатні тренінги та семінари,
до того ж є магістром економіки.
У шістнадцять дебютував романом «Культ»,
який викликав зацікавленість та літературну довіру читачів і одночасно багато
питань критики до молодого автора. Через три роки «Культ» було перекладено німецькою,
французькою, італійською та польською.
Наступні твори «Поклоніння ящірці» (2002),
«Архе» (2004), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007) знов викликають жваве
обговорення у пресі. Автор є неодноразовим переможцем конкурсів «Книга року BBC»,
«Найкраща українська книжка», журналу «Кореспондент».
У 2012-му, з появою роману «Голова Якова»,
він повністю присвячує себе літературній діяльності.
Його творчість про покоління, не знайоме з
епохою СРСР, яке демонструє вільний від вражень радянського минулого погляд.
Загадковий, яскравий і талановитий прозаїк,
есеїст, сценарист, лектор, куратор, розробник інноваційних підходів у творчості
– Любко Дереш у «Пунктирі».
«…для
мене Україна і українська ідентичність – це і є українська мова. Це є
безумовно. Тобто поки існують носії української мови, існує Україна як така».
«Емоції
не лягають в проєкти майбутнього, вони завжди тут і зараз. Шукаю стану, в якому
почувався б комфортно. Шукаю ситуації, в якій мені би не довелося переступати
через певні відчуття себе».
«Боюсь
людей, яких я не можу читати з обличчя».
«Життя
– це шахова партія, в якій зійшлися "я" і світ. Фігурами світу є
події та ситуації, фігурами "я" є дії та рішення. Кількість наших
фігур обмежена, тоді як запас фігур світу є нескінченним».
«Життя
настільки динамічне зараз, що від 24 лютого, я не мав нагоди просто сісти і
спокійно щось читати. Але все ж якісь робочі справи змушують мене час від часу
брати якісь книжки в руки. Це наукові тексти, пов’язані з історією України».
«Змінитися
– означає увірувати. Увірувати – означає знати достатньо. Віра народжується у
знанні, а не в невігластві».
«..її
життєве кредо: «Завжди говори правду». В першу чергу – самій собі».
«Кімнати
мають бути квадратними, тоді вони заспокоюють. Куб – основа Всесвіту».
«Книги
– це більше про пошуки себе, про дорослішання».
«Кожен
сам вибирає, як жити і як не жити».
«Коло
запитань, які ми задаємо самі собі, все одно не є повним. Це як теорема Гьоделя:
якщо система вірна, значить, вона неповна. І навпаки: якщо вона повністю описує
якесь явище, то вона містить у собі похибку».
«Людей
змінюють не ситуації, людей змінюють інші люди».
«Ми –
цвіт нації, ми – цвіль нації. Насправді ж ми просто є».
«Можна
змінити наше сприйняття фактів, але не самі факти».
«Моя
професія міняє людину».
«Моя
реальність відбувається "тут і зараз", це мій культ. Я надзвичайно
мало думаю про те, яким є моє майбутнє. Тому що його немає. Я не називаю себе
жодними конкретними словами, не визначаю себе функціонально – ким я там буду.
Скоріше, я шукаю якесь відчуття всередині себе... Емоційно».
«На
душі чогось було так сумно, що аж хотілося малювати простим олівцем».
Немає коментарів:
Дописати коментар