Бібліотечна універсалка: Діалоги з мистецтвом

пʼятниця, 14 листопада 2025 р.

Діалоги з мистецтвом

Мова архітектури – стиль

Дивно, але стиль в архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві, за твердженнями науковців, вважається явищем штучно вигаданим.

Слово «стиль» вперше було озвучено 1893 року у дослідженні австрійського вченого Алоїза Рігля «Проблеми стилю: основи орнаменту». Згодом, у 1914 році, Пауль Франк із Праги запропонував основні параметри, за якими можна розглядати твори архітектури і їхню приналежність до певного стилю (композиція, трактування маси та поверхні, візуальний ефект і суспільна функція споруди). Так була вигадана система, яка усе впорядкувала і дала ключ до зручного «користування» історією архітектури.
Кожний стиль – окреме творче явище, споріднене єдністю образної системи мистецьких творів, які виникли в певний історичний період. Готика, Ренесанс, Бароко, Класицизм…. Кожен із них не з’явився якось раптово і несподівано на голому місці. Новий стиль «так чи інак народжується в надрах попереднього і проходить стадії розвитку, який зазвичай позначають словами «ранній», «зрілий», «пізній» / «занепалий». (К. Липа, мистецтвознавиця)
Так сталося із стилем Рококо, хоча на думку деяких фахівців, це не зовсім стиль, а лише напрямок-течія, короткий проміжний період між бароко і неокласицизмом.
Стиль рококо, назва якого має походження від французького слова «rocaille» – «мушля» й іноді вимовляється як «рокайль» – з'явився у Франції на початку XVIII століття і панував до 1780-тих років. Він успадкував багато рис бароко, однак сильно їх видозмінив, пом’якшив і зменшив масштабність. Для рококо характерними рисами стали витонченість, легкість, грайливість, вигадливість, вишуканість, світлі тони. Це був святково-тріумфальний стиль.
Однак архітектурі стиль рококо не надав ніяких нових конструктивних елементів, навпаки, користувався старими. Головним для архітекторів, які творили в цей період, було досягнення декоративної ефектності, насамперед – в інтер'єрних рішеннях, а не у зовнішньому оформленні будівель (а також у предметах меблів, живопису, одягу).
«Маленькі кімнати з низькими стелями. Стіни оббиваються дерев'яними панелями, текстилем. Багато найтоншого різьблення, ліпнини та позолоти на стелі та стінах. Візерунок паркет і килими на підлозі. Відсутність контрастності. Елементи декору зливаються у єдину композицію. Велика кількість дрібних прикрас та завитків. Увага до деталей, виконаних із ювелірною точністю. Оформлення інтер'єру в пастельних та ніжних тонах: блакитному, рожевому, салатовому, бузковому. Кімнати декоруються дзеркалами у різьблених рамах, світильниками, статуетками, скульптурами, ширмами». (В. Будзик, архітектор) Меблі витончені та легкі, з характерними вигнутими ніжками. Їх рясно прикрашають майстерним різьбленням, наносять позолоту.
Окрім Франції стиль рококо поширився на інші країни Європи, особливої популярності набув у Пруссії та Баварії. Видатними архітектурними пам’ятками рококо є берлінський палац Шарлоттенбург, Малий Тріанон у Версалі, Сан-Сусі (у перекладі – палац «без турбот») у Потсдамі та інші. Провідними творцями цього стилю були такі відомі французькі художники-оформлювачі як Жан Верен, Жермен Боффран, Ніколя Піно, німецький архітектор Георг фон Кнобсльсдорф та інші.
В Україні стиль рококо не зміг розвинутися, хоча, напевно, шанс був. Свого часу ( XVII – початок XVIII ст.) «Україна спромоглася породити власний варіант бароко – це неабияка цінність» (К. Липа), чим вписала нашу архітектуру в європейську систему стилів. Можливо, і до стилю рококо могли б додати своїх національних рис. Але не сталося… Це були драматичні часи, коли Росією була розгромлена Запорозька Січ, руйнувалась українська адміністративна автономія, ліквідовувались основи національного культурного життя (школа, книговидання), розпочався гайдамацький рух, який переріс у народно-визвольне повстання «Коліївщину»…. Погодьтесь, – не до рококо… Хоча, дослідники наводять приклади елементів цього стилю, насамперед в архітектурних спорудах на Заході українських земель: в соборі Св. Юра та костьолі Домініканів (Львів), соборі Успіння Почаївської Лаври, Римо-Католицькому костьолі Домініканів (Тернопіль), парафіяльному костьолі у Холмі, ратуші в Бучачі та інші. Саме на цей період припадає розквіт творчості галицького скульптора Йоганна Георга Пінзеля, якого називають українським Мікеланджело і вважають засновником Львівської школи скульпторів. Його роботи прикрашають храми на Івано-Франківщині, Тернопільщині та у Львові.
Більше дізнатись про стиль Рококо і перенестися у світ показної пишноти, розкоші й експресії, де панували і «задавали тон» Маркіза де Помпадур та король Людовік ХV, де шляхетні дами дефілювали в пудрових перуках зі штучним рум’янцем і обов’язковою мушкою на обличчі, а кавалери усіляко підтримували гасло герцога Орлеанського: «Ну, панове, а тепер повеселімося. Після нас – хоч потоп», допоможуть книги, які зберігаються в бібліотечній колекції.
Запрошуємо зацікавлених до перегляду!

Світлана Пономаренко,