Читати,
щоби вижити!
Сімейна
сага для справжніх літературних гурманів
Якщо ви обожнюєте
товстезні або кількатомні книги про історію сімейства, епопею про життя і
смерть, любов і зраду, перехід епох і людяність, а ще, коли є трохи
неперевершеного одеського гумору, то «Одеська сага» Юлії Верби саме для вас. Сміливо
занурюйтесь у світ, вміло створений сучасною українською авторкою і ви
зрозумієте, що за будь-яких обставин
одесити, сильні і стійкі люди, не втрачають почуття гумору. Можливо, це й
допомагало їм вижити протягом століття, можливо, саме приклад одеської (краще
молдаванської) сім’ї сьогодні допоможе нам вижити
під час війни рф з Україною.
«Одеська сага»
відрізняється від класичних сімейних саг зарубіжних авторів. Кілька прикладів:
великомасштабний твір «Сага про Форсайтів» Д. Голсуорсі, «Книга
Балтиморів» сучасного швейцарського письменника Жоеля Діккера, «Мідлмарч» Джорджа
Еліота, цикл про Полдарків від Вінстона Ґрема, «Цвинтар забутих книжок»
– фентезійна сага Карлоса Руїса Сафона. Українські саги: «Музей
покинутих секретів» Оксани Забужко, «Букова земля» Марії Матіос, «Амадока» Софії Андрухович, «Абрикосова книгарня» Орести Осійчук та інші.
Пишучи сімейну сагу, письменник
переосмислює різні періоди національної історії: світові та громадянські війни,
геноцид, революції, повстання, які стають частиною життя звичайних людей.
«Одеська сага», яка складається з 4-х
книг – це літопис однієї сім'ї через жорна історії, і навпаки – життя країни, що,
як у краплі, відбивається в одному дворі. Ви ніби самі побуваєте у дворику на
Молдаванці, будете перебирати кожну деталь, запам’ятовувати кожне ім’я серед
десятків інших та знаходити своїх фаворитів.
Чому ця книга вабить? Вона людяна, бо
з любов’ю написана про людей. Вона дає зрозуміти, що вижити можна, коли ти не сам,
коли ти об’єднався з іншими, а віра, любов і людяність – запорука перемоги.
Авторка саги одеситка
Юлія Верба, дочка знаменитого одесита, яхтсмена
Анатолія Верби, написала книгу «Молдаванське поріддя» та інші,
журналістка, і сьогодні знімає відеоролики про одеські дворики.
Книга колоритна, про юну
сім’ю – українця Івана Беззуба (онука козака) і єврейку Фіру, які познайомилися
в юному віці, закохались і вимушені були переїхати з рідного Нікополя до Одеси.
Вони з різних культур, віросповідань, соціальних верств і, власне, ну ніяк не
можуть бути разом. Але кохання перемагає все… Дія відбувається в 1900–1924 рр. у
першій книжці, в 1925–1942 рр. – у другій, третій і четвертій – повоєнний час і
наші дні. Місце дії – двори одеської Молдаванки. Життя героїв, сім’я, діти, – все це на
зламі епох і під впливом історичних процесів. Колоритна Одеса – з її гумором, який
додає книзі певного шарму, історією, байками, архітектурою і людьми.
Книга цікава незалежно
від віку, статі, політичних вподобань, темпераменту тощо, і підійде на всі
випадки життя – і для відпочинку, щоб розвіятись, і для вивчення історичних
подій, і «про кохання», і про «виживання», і просто «хороша книга».
Цитати
з книг:
***
Одеса, особливо літня,
чудово рубцює і затягує будь-які душевні рани і висушує сльози.
***
Ніколи не проси, якщо можеш зробити сам.
Ніколи не відмовляй, якщо попросили про допомогу.
***
Якщо справжня жіноча дружба це швидше
виняток, ніж правило, то жіноча солідарність вічна і незламна.
***
Кожен вік жінки – це новий виток тривожності.
***
Якби Фіра народилася на двісті років
пізніше, то дізналася б, що вона не дура, а борець за права жінок. А якби, не
дай Боже, на двісті років раніше – її мінімум утопили б як
відьму, а максимум – не видали б заміж. Тому що для єврейської дівчинки з
пристойної родини це страшніше за каміння, вогнів і риси осілості.
***
Ну а девізом життя Олени стала примовка,
яку вона привезла як придане з німецької слободи: «Починай – втягнешся – не
зламаєшся». І справді, Фердинандівна зберегла стійкість і залізний стрижень і в
усіх випадках лікарської дискримінації за статевою ознакою, і в побуті, і у
стосунках.
***
Одеса – дивовижне місто. Тут навіть
найлютіші вороги, відкинувши публічні звинувачення, сідають за стіл
переговорів, якщо справа стосується бізнесу. Гешефти важливіші за принципи.
Тому тут завжди можна домовитись, а якщо не вийшло – отже, не з тим
спілкувалися чи вирішили заощадити.
Майстерно
написані сімейні саги стають культурним надбанням нації, а їхні автори
автоматично потрапляють до літературних канонів своєї батьківщини.
Світлана Сухіна, завідувачка сектору
абонемента
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар