Дніпропетровськ –
Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять
(продовження)
Мало кому відомо, що
мешканці сусідніх губерній м. Катеринослав називали Невінчаною губернією (тоді
слово «губернія» часто вживалося замість «губернське місто»).
Така традиція – давати
образливі прізвиська мешканцям «чужих» міст і сіл та й самим містам – характерна
не тільки для пограничних територій, але й для всіх регіонів України та інших
слов’янських земель. В архіві Я. Новицького зберігається запис під назвою
«Народные клички по губерниям». Тут у коротких висловах подано влучні
характеристики сусідів, схоплено найбільш притаманні їм риси: пихатість,
брехливість, злодійкуватість, корисливість («Москвичи
– рака с звоном встречали; береги карманы; Рязанцы – мешком солнышко ловили;
Орловские – 25 верст с дубиной за громом гнались; Нижегородцы – перепел корову
съел; Ярославские – корову на хату тащили траву есть; Курские – оборотники
(конокрады): идет в церковь и оборотьку несет; Полтавцы – галушники»).
«Невінчаними» обзивали
катеринославців і херсонців. Таке прізвисько було надзвичайно образливим, хоча
мало реальне історичне підґрунтя. Це засвідчує Мартин Власович Кравець,
згадуючи випадок, який стався з ним на базарі в Херсоні. Купуючи груші в
перекупки, він розрахувався паперовими грішми, за що був ображений такими
словами:
– З якої ти губерні?
– З Катеринославської, – кажу.
– А, це з Невінчаної, тим-то ви і щоту не знаєте
[Тут яскраво виражена опозиція «свій – чужий». – Л. І.].
– А ви, – кажу, – розумні? У нас в губернії тіко одна
балка Невінчана, а у вас скрізь продають тютюн під церквами. Взяв – і вернув їй
груші».
Зі слів М. Кравця
переконуємося, що назва ця була досить поширена в народі («Катеринослав спрежду звали Половицею, бо так звали слободу, де тепер
город, а інчі звали його Невінчаною губернією»).
Проте, маємо зазначити, що
ця назва була й історично зумовлена: «А
за що ж, діду, балку прозвали Невінчаною?» – «Та все ж за те, що колись там
люди жили невінчані. Попервах город був зовсім малий, то сюди, було, і находять
салдати, салдатки, бродяги всякі, кацапня... Інчий жінку, дітей кине, інча –
чоловіка; їх ніхто тут не питав, відкіль і хто. В норах, було, і калатають вік.
Народ був все голий та розпутній... Покойний запорожець Берлим розказував, що у
їх не було оцього поганого звичаю лаяться так, як тепер: тепер мала дитина – і
та гне по матерщині; все зайшло до нас від кацапів з тієї Невінчаної балки. У
запорожців – “єретичний син”, “єретична душа”, “скурвий син”, “копанка або сто
копанок чортів” – це найбільша лайка. Вони [запорожці. – Л. І.] більше через цю лайку та розпутство і
перебралися із Половиці в Михайлівку та Краснополь».
Версію діда М. Кравця
доповнює І. Манжура в замітці «Невенчанная балка», зауваживши, що Катеринослав
спіткала доля всіх окраїнних міст імперії, куди стікалися втікачі-бурлаки,
ховаючись від кріпацтва.
(Далі буде)
Людмила Іваннікова, кандидат філологічних наук
Джерело:
https://shron1.chtyvo.org.ua/Ivannykova_Liudmyla/Dnipropetrovsk_Polovytsia_Kodak_folklorna_ta_istorychna_pamiat.pdf?
Фото: Катеринослав. Успенська площа
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар