Сторінки

пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

Пунктир

 Кавабата Ясунарі. «Мушлі вражень  із  перлинами  істини»

Сутність японського способу мислення. Для його осягання необхідно народитися японцем, для наближення до нього – подорожувати країною Висхідного Сонця та ретельно вивчати її. Бажано, спілкуючись із японцями, а ще – звернувшись до творчості першого в літературі 日本 лауреата Нобелівської премії («за письменницьку майстерність», 1968-й) Кавабата Ясунарі. 

Друга світова. Заклики з творів  письменників проти жорстокості та мілітаризму. Болісне висвітлення процесу подолання наслідків бомбування Хіросими, перш за все, у масовій  свідомості. Це ракурси його часу

Разом із оголеністю відчуттів до життя нашого героя змалечку увійшло сирітство. У п'ятнадцять – остання втрата близької людини – діда і перше оповідання «Щоденник шістнадцятирічного юнака». У 1920-му – закінчення англійського відділення Токійського університету та захоплення модерністськими течіями. Акутагава Рюноске і Райнер Марія Рільке в переліку найулюбленіших авторів. Рання японська література періоду Хэйан (яп. 平安時代) – неодмінна лінія наслідування. 

Поетизація власних сердечних рухів, щирість інтонації, оспівування краси природи, підкреслене захоплення старовиною, витончена художня форма – відзеркалено у більшості його творів. Серед визнаних у світі провідне для розуміння японської свідомості місце посідають «Країна снігу» та «Тисячокрилий журавель». Назва останнього твору походить від візерунка з журавлями на кімоно героїні. Роману була присуджена премія японської Академії мистецтва. Центр сюжету – чайний обряд, доведений японською естетикою до рівня високого мистецтва. Абсолютна єдність із природою та іншими людьми. Суть в тому, щоб віддатися роздуму, очиститися від буденних клопотів. Автор застерігає проти сучасної вульгаризації процесу. На сторінках окремим буттям живе японська кераміка. Стародавні чашки відтінюють скороминущість людського перебування у часі, посилюючи його цінність. 

Його маленькі оповідання, зокрема, «Сліпий та дівчина» – пронизливо й лаконічно рівновеликі романам і повістям. Кожен рядок – «діамантові» розсипи змістів. Палітра відчуттів, притаманна японській ментальності в цілому та літературі країни Висхідного Сонця, зокрема. 

Багато цікавих сторінок з життя Кавабата, що ілюструють його творчість, знайдемо  в монографії Миколи Федоренка «Кавабата Ясунарі. Краски времени» у фондах ДОУНБ. «В його квартирі – ніяких зайвих речей, – згадував дослідник, – окрім принадності  чистого простору і скромної краси», а спілкування з людьми було для Ясунарі  завжди зустріччю почуттів.

«Справді прекрасний романіст, якому притаманна невимушеність і поетичність стилю, майстер вишуканої глибокої думки, а його  твори сповнені гарячих і часто бурхливих почуттів», – це вже погляд на письменника від американського японіста Дональда Кіна.

Сьогодні у «Пунктирі» «мушлі вражень із перлинами істини» «офіцера французського ордену мистецтв та літератури» (1960-й) Кавабата Ясунарі.  


«Зустріч за чаєм — та ж «зустріч почуттів».

«На будь-яку квітку відгукнеться душа – все залежить від того, коли і за яких обставин ти  її побачиш».

«Не може бути світу Будди без світу диявола. І світ диявола – це світ, до якого важко потрапити. Це не для слабких серцем».

«Одна квітка містить більше яскравості, ніж сотня квіток».

«Однак учень повинен завжди бути володарем власних думок і повинен досягти просвітлення своїми зусиллями. І наголос робиться не на розумі й аргументації, не на інтуїції,  а на безпосередньому почутті. Просвітлення походить не від навчання, а через внутрішньо пробуджене око. Істина полягає у "відкиданні слів", вона – "поза словами»". 

«Споглядання краси пробуджує найсильніше почуття жалю та  любові до людей».

«Справжній професіонал продовжує боротьбу до кінця — хай він навіть помре... Великий майстер приносить себе в жертву мистецтву».

«У окремої людини та у нації доля таланту може бути схожою».

«Шедевр гри може зіпсувати нечутливість до почуттів супротивника“.

«Ця гра чорного на білому, білого на чорному має намір і набуває форми творчого мистецтва. У ньому є потік духу і гармонія музики».

«Час тече однаково для всіх людей; кожна людина тече в часі по-різному». 


Бондар Ю. Хвала красі: творчість письменників-естетів у процесі становлення сучасної літератури Японії // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2012. – № 18. – С. 49–51.

Кавабата, Ясунарі. Країна снігу. Тисяча журавлів [Текст] : повісті / Я. Кавабата. – 3-тє вид. – К. : Основи, 2003. – 262 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – № 4. – С. 120–122. 

Штейнбук Ф. «Птахи і звірі» «сніжної країни» Ясунарі Кавабати: матеріали до вивчення повісті «Тисяча журавлів» // Всесвітня література в сучасній школі. – 2013. – № 2. – С. 42–51.

Федоренко, Николай Трофимович. Кавабата Ясунари. Краски времени [Текст] : очерки / Н.Т. Федоренко. – М. : Советский писатель, 1982. – 464 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 22 жовтня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Лис, Володимир Савович.  Століття Якова [Текст] / В.С. Лис; передм. О. Забужко; худож. Т. Коровіна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 236 с. – (Коронація слова).

Історія однієї людини. Історія однієї країни... в ім`я чого живуть чи, швидше існують ці люди? Хіба що так угодно Богу. В ім`я чого так тяжко працюють коло землі посеред цих болотних випарів? Відповіді не було. Хіба що... Заради самого життя...

Володимир Савович Лис – український журналіст, драматург, письменник. «Століття Якова» – роман-спогад, історія цілого життя довжиною в століття. Це ціла епоха історичних подій, людських стосунків, образів.

У поліському селі Загорани живе старий Яків Мех на прізвисько Цвіркун. Йому ось-ось має виповнитися 100 років. Давно чекає він листа з далекого міста, хоча б коротку звісточку від дівчиська на ім`я Оленка, яка, наче потороча, промайнула у його житті та запалила в душі вогник спогадів. Він чекає та згадує…

Знову подумки проживає своє життя, ціле століття бурхливих подій, тяжкої праці, сильних почуттів. Маревом спливають у пам`яті, здавалося, давно забуті постаті. Знов відчуває він колишні біль, відчай, надії та сподівання. Своє кохання, яке «не тільки любов, а щось більше. Щось таке, що неможливо пояснити й осягнути розумом». Страшні часи війн, революції, репресій. Служба у Війську Польському, війна з німцями, полон, драматичні повоєнні події. Благородство й підлість, честь і зради, подвиги й злочинства, радість і біль, зустрічі та розставання – довге життя прожив Яків Мех. Не повернути минулого й не виправити помилок. Не переписати життя набіло. Але можна жити далі, звіряючись із власним голосом совісті, розумінням честі й справедливості, відповідаючи за своїх близьких і рідних, за тих, хто поряд.

Линуть і линуть спогади… А десь за піччю зачаївся цвіркун, якого він слухає довгими безсонними ночами, чий рід цвіркунів споконвіку живе в хаті, хазяїв якої також прозвали Цвіркунами. Чиї пісні – про блакитне небо, ясне сонечко, про близьких людей, заради яких б`ється серце…

Емоційність та колоритна мова роману викликають відповідний настрій, допомагають вжитися в образи поліського села тієї епохи. 

Роман «Століття Якова» здобув перемогу у конкурсі «Коронація слова-2010» як найкращий роман десятиріччя. У 2016 році роман було екранізовано.


Лариса Гусак, бібліотекарка відділу зберігання основного фонду


 


Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 21 жовтня 2020 р.

Обличчя ріднокраю


1910-й рік в історії Катеринослава: Виставка та довкола неї

(продовження)

Значною подією культурного життя міста стала VII Виставка картин, що відкрилася 23 травня в аудиторії Наукового товариства. Ініціаторам її пощастило залучити на неї картини художників із відомими іменами. Петербурзькі, київські, харківські та місцеві митці надали 375 художніх творів. Почесне місце посіли художники-реалісти: І. Репін, В. Поленов, брати Васнєцови, С. Сєров, С. Іванов, Л. Пастернак. Французькі художники Мореро і Ван Донжен передали картини паризького салону. Виставка тривала три місяці, після чого художники Моргунов, Виноградов, Козлов, А. Бенуа подарували свої роботи організаторам виставки для майбутнього художнього музею. У жовтні художня комісія наукового товариства в особі Н.С. Моргунова енергійно розпочала роботу з організації в місті художнього музею. Члени комісії зверталися до художників із проханням передавати свої роботи, а також до приватних колекціонерів. С. Виноградов, Олександр і Альберт Бенуа, Васнецов надіслали свої листи до організаторів, підтримавши створення музею, й обіцяли надіслати свої полотна. (Музей було відкрито у 1914 році).

У місті тоді працював лише один музей – обласний імені О.М. Поля. Директором його був Д.І. Яворницький, активний збирач старожитностей.

Обстежуючи церкви і знайомлячись із колекціями приватних збирачів старожитностей, Яворницький знайшов чимало прихильників музею, які зробили щедрі подарунки. Так, священик Григорій Масловський подарував музею велику порцелянову таріль з картиною усередині та прикрашену оригінальним орнаментом початку XIX ст., срібну позолочену запорозьку чарку 1771 р. Священик Капустянський подарував великий срібний келих 1738 р., запорозьку люльку.

Від О.С. Поль до музею надійшли дуже цінні речі: великий мідний складень XVIII ст. і невеликий, прикрашений малюнками з емаллю XVII ст. хрест – досить розкішний, зразок ужиткового мистецтва XVI ст. С.М. Родзянко подарував музею черешневий цибу́х від люльки, презентований турецьким султаном Селімом III російському резидентові Булгакову 1789 р.

У червні музей придбав дві арабської роботи інкрустовані скрині, якими користувалися запорожці. Збереглися вони у селянина Херсонської губернії. Лицьові боки скринь прикрашені східним малюнком геометрично-рослинного характеру, виконані перламутром по дереву. До придбаних у цьому році старожитностей додалася ще й могила кошового Івана Сірка у селі Капулівці, яку викупив Дмитро Яворницький для музея О.М. Поля.

Музей залишався одним із головних культурних осередків міста, до нього навідувалися майже усі, хто перебував у Катеринославі. Екскурсії проводив сам Д.І. Яворницький. У 1910 році вийшов і другий Каталог музею імені О. Поля, єдиний примірник якого зберігся до цього часу.



Валентина Лазебник

Далі буде 


Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2010 рік : бібліогр. видання / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2009.– 294 с.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

понеділок, 19 жовтня 2020 р.

Неймовірно, але правда

Протягом 1903 року Рада бібліотеки провела 6 засідань, на яких розглянула 17 питань, окрім постійних – складання кошторисів на 1904-й, списка книг і періодичних видань для поповнення фонду, перегляду заяв відвідувачів читальні. На одному з засідань Рада, переглянувши положення про Міську бібліотеку та Правила для відвідувачів читальні і бібліотеки, внесла  значні зміни та надала до міської Управи для доповіді на засіданні міської Думи, де ці правила й були затверджені з незначними поправками 19/20 березня 1903-го. У дію ці правила вступили з 1 травня цього ж року.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1903 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Тип. А.І. Цеткина, М.А. Синайского, 1904. – 52 с. – Текст. дан. – Режим доступа: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=103 (дата обращения: 02.10.2020). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 16 жовтня 2020 р.

На долоні історії

 Алджернон Генрі Блеквуд. Містичний погляд на світ

(завершення)


Митець остаточно вирішив присвятити життя літературі й тому знову переїздить. Цього разу – до вже знайомої йому Швейцарії, де перебував до 1914 року. Саме там Алджернон Блеквуд створив один із величних романів «Кентавр».

Звісно, не полишає він і мандрівок. Наш герой милувався красою Кавказу та Єгипту. Під їхнім впливом створив твори «Пісок», «Зішестя до Єгипту», «Хвиля».

Та почалася Перша світова війна. Письменник вступив на службу до британської військової розвідки. По закінченню – повернувся до рідного міста, де народився. Результатом тих подій стали дві збірки оповідань («Язики вогню» і «Потрясіння») та кілька дитячих творів.

Хочеться виділити оповідання «Верба», написаному завдяки пережитим враженням у лісах. Його відзначив у свій час палкий шанувальник письменника Говард Філіпс Лавкрафт, оголосовши кращим містичним оповіданням із усіх, з якими йому довелося стикатися.

Пік шаленої популярності нашого героя припав на 1934 рік, коли письменника запросили читати твори на ВВС.

Під впливом власної слави Блеквуд зайнявся радіодраматургією і став частим гостем на телебаченні. За великий внесок у мистецтво був нагороджений медаллю Телевізійного співтовариства й Орденом Британської імперії.

Отже, у доробку митця – 13 романів, близько 200 оповідань і повістей, книга-спогад про перші 30 років свого життя, дві п’єси, кілька десятків статей і есеїв. Він продовжував працювати до останніх хвилин життя, й зусилля ці не були не помічені. Він отримав звання командора.

Що ж, дійсно, мандрівникові, який бачив безліч ритуалів, окультисту, журналісту й шпигуну було що розповісти.

Не стало містика 10 грудня 1951-го у Бекенхемі, Бромлі Великого Лондона.

https://lavkababuin.com/author/eldzhernon-blekvud/



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 15 жовтня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Ибаньес, Винсенте Бласко. Кровь и песок [Текст] : романы / В.Б. Ибаньес. – Луганск : Юсана, 1995. – 544 с.

«Кров і пісок» – роман відомого іспанського письменника Вісенте Бласко Ібаньєса. В основу романа покладена трагічна історія матадора. Червоний і жовтий – кольори національного прапора Іспанії. Червона кров на жовтому піску арени, де відбувається корида. Головний герой роману – матадор на ім'я Хуан Гал'ярдо.

Хуан із дитинства марить коридою, захоплено дивиться на колишніх матадорів, сам бере участь у коридах для новачків, хоч як не била б його мати, намагаючись зробити з нього статечного шевця. Від шевця у хлопця залишається лише прізвисько Сапатерін – Шевчик.

Багато хлопчаків бажає стати матадорами, але стають лише одиниці, що перемогли страх, біль, смерть товаришів. Хуан Гал'ярдо зміг. Ставши зіркою арени, він вибрався зі злиднів, став багатим, переїхав з бідного передмістя Севільї до власного дому, завів дружбу з аристократами.

Хуан настирливо намагається стати своїм серед «вищого товариства». Маючі чудову дружину, він стає коханцем аристократки доньї Соль, не розуміючи, що для неї він лише іграшка, дикун. Марно вдягається тореро в дорогі костюми, просаджує величезні гроші у карти. Своїм він так і не стає. Його поблажливо терплять, доки він є зіркою кориди. Але тим самим він перестає бути своїм для численних прихильників з простого народу. І ось, втрачаючи популярність, зневірений у своїх силах після важкого поранення, Хуан робить відчайдушну спробу повернути прихильність і багатих, і бідних. Свою останню спробу…

Олена Захарова, головна бібліотекарка відділу документів іноземними мовами




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут  

вівторок, 13 жовтня 2020 р.

Світ знань нових видань

Тараненко, Ірина. Ці дивовижні українці. Книга-мандрівка. Україна / І. Тараненко, Ю. Курова, Є. Нєвєжина [та ін.] . – К.: Media Friends, 2019. – 48 c.


«Ці дивовижні українці» – проєкт, який складається з книги та інтерактивного сайту, що, за словами авторів, має лише одне, але дуже важливе завдання – показати нам, наскільки ми дивовижні. Завдяки цьому проєкту можна інтерактивно подорожувати країною. Дізнаватися більше про історію держави, кулінарні цікавинки, думки, традиції та, навіть, стереотипи українців як нації. 

Захоплює побудова викладеного у книжці матеріалу. У єдиному вирі – коротенькі тексти та яскраві ілюстрації, що відповідають на питання «Чому ми саме такі?», «Що робить нас винятковими?».

Книга ніби створена спеціально для того, щоб читати її в родинному колі. Тому – радимо!




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут