Олена Захарченко: " Письменник
має багато писати"
(продовження)
Коли вона пише книжки для дітей та торкається питань минулого, для неї
важливо, щоб вони все зрозуміли вірно, а не з мультиків про Білку та Стрілку
або про піонерів. А ще їй цікаво розповісти про надказкову міфологію світу, що
навколо. «Русалок, інших створінь, про звірів, до яких потрібно ставитися із
розумінням про землю, природу, щоб вони все це якось зрозуміли і не так, як на
природознавстві, а так щоб повірили, що це насправді буває...». Керівниця
проєкту «BaraBooka. Простір української дитячої книги» Тетяна Стус вважає, що
гасло Олени в літературі «сказати для дітей те, про що ми не встигаємо з
ними поговорити». Захарченко погоджується, але поточнює: «Не лише про що
не встигаєш, а про те, про що з ними балакаєш не так детально. Бо книжка, не
замість розмови, а до неї....».
Вона вважає, що моралі в літературі дитячій бути не має, «вірніше,
вона якщо й присутня, не повинна бути поверхневою… книжка не повинна бути
дидактична, щоб її не сприймали, як повчання вчительки в школі про те, що треба
почути або прочитати але не обов'язково виконувати».
Не вистачає ж, на її переконання, дітлахам літератури життєствердної,
жартівливої, трішки шкодної. Йдеться не про переклади, а саме про літературу
українську. Віддає перевагу зразкам зарубіжнім, Всеволоду Нестайку, Галині
Вдовиченко, Володимиру Рутківському.
Радіє від того, що її діти з віком почали
обирати літературу не лише з гарними малюнками. Щодо батьківського виховання,
досвід інших брала потрошки від кожного, напрацьовуючи власний.
Олена Захарченко в продовженні «Пунктиру».
«Не можна пускати
вразливих людей в архіви СБУ. Я прочитала товстий том справи з десятками
протоколів допитів де брат моєї баби детально розказує як він вбивав. А потім
взяла другий том – дев'яності, реабілітація, і там прочитала, що такого
чоловіка не існувало. Ніхто в Рівному його ніколи не бачив, посади яку він
ніби-то займав в тресті не було, в домовій книзі по адресі де ніби-то жив він
не зареєстрований. Їм всім дали по 25 років за вбивство вигаданої людини. І
протоколи допитів написали – багато протоколів цілком от фонаря».
«Озера
на крейдяному карʼєрі де вода дуже синя, дно біле, крейдяне, людей нема і сонце
заходить
«Нічні
купання в серпні» зараз не бувають, бо комендантська година, але вечірні – трапляються».
«Підняла
голову, глянула – а там було небо і багато зірок. Чорне небо і зірки, як
сніжинки по гладкому льоду замерзлого ставу, багато, гострі, розвіяні. Чого я
їх раніше не помічала? Скільки ж читала про ті зірки, бачила фільмів, де
героїня ними милується, вони ж мені з самого дитинства так притерлися, що
вважала ганебною попсою очі до них підняти – хай романтичні лохи вдивляються і
складають погані віршики, ні-ні, я не стану, як вони, сентиментальна і в
рожевому платтячку, я шукатиму красу не там...».
«Пишучи
свої дивні оповідання, я дивуюсь тим, що люди знаходять там те, про що я й не
думала. Мої химери здаються їм іншими. І мабуть, таки письменники не сушать
листя. Їхні твори – скалки дзеркал, в яких кожна людина бачить те засушене
листя, саме листя з її саду».
«…писала
я, писала новели. Потім зрозуміла, що мені набридло, що треба писати щось
довше. Написала «Вишивані гарбузи». Написала просто те, що хотіла. Але вони
були дуже погані і якось по-другому називалися. А потім я на них подивилися,
сіла і переписала. І вони вже стали більш-менш. Тоді ми їх послали в «Факт»
разом з Артемовою «Трасою». Вони там лежали півроку і тоді нам сказали, що
будуть видавати».
«Пливеш
по Дніпру в човні ввечері, і тихо так, і тепло, і вода тиха і зеленувата, і над
берегом небо з хмарою, яку сонце підсвічує так і сяк, і вся хмара така різна
І
світ тихий, і все добре, веслом ледь торкаєш тихеньку воду
І
тут раптом чапля з криком злітає з пенька над водою, і вітер звідкись такий
потужний, аж хвилі в човен бʼються і перехльостують через край, і летить цвіт,
пух, дрібні листочки, і боляче бʼють голу шию, і гребеш-гребеш, а міцна хвиля і
вітер крутять твоїм легесеньким тонесеньким човником як тріскою, і не вигребеш
ніяк, вітер свистить люто, вітер пахне морем і сосною, чорна хмара накриває
небо, нема сонця, в хмарі крутится грім, хмару підвічують блискавки
І
гребеш веслом проти вітру, проти бурі, вода з весла летить тобі на ноги, на
голову, на плечі, одяг мокрий прилипає до тіла.
І
нарешті вигрібаєш, і твого човна тягне на берег і сміється парубок з прокату, і
встигаєш влізти в нагріту гарячу суху машину, коли злива падає з громом і
блискавкою і лупить по вікнах».
«Російська
пропаганду у великих дозах – важка річ, така вона надривна, така пихата, як
якась стара радянська газета.
Але
росіяни майже ніколи не роблять чогось значущого, не почавши перед тим
підготовку інформаційного простору.
І
вони пробують добитись нашого виснаження, нашого страху, втоми. Але можна не
піддаватись. Знати, що вони кажуть, розуміти їхню тактику, і готуватись».
«Робота
на хуторі приємніша
Хоча
все-одно воно все присипане війною і нема повної радості бо війна всюди і вона
не дає ні радіти ні жити на повну, роки йдуть, згорають чорні і обвуглені,
обпечені нерви, життя не справжнє, воєнне, крихке».
«Хутір»
на хуторі
Тут
все звідти
Отам
– гора де річка яка нікуди не тече, а там – озеро де русалка хоче передати
листа, трохи вище по дорозі – закинутий піщаний кар’єр, де знаходяться чарівні
камінці прозорого кварцу між піском, а з тої гори катались на санчатах примарні
німецькі діти, і від неї видно вже Тайкури з руїнами замку і костьолу де їздить
конем на вічне полювання з примарними псами веселий привид пана Лаврентія, що
говорить польською.
Ну
і ще багато чого».
Далі
буде.
Фото https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=526
Захарченко
О. Вишивані гарбузи: повість / О. Захарченко.– Київ: Факт, 2006.– 216 с.–
(Exceptis excipiendis).
Захарченко
О. Метро до Темного Міста: роман / О. Захарченко.– Львів: Вид-во Старого Лева,
2023.– 232 с.
Захарченко
О. Третя кабінка – Лос-Анджелес: роман / О. Захарченко.– Київ: Нора-Друк,
2018.– 235 с.
Захарченко
О. Тільки не гавкай: оповідання / О. Захарченко.– Харків: Віват, 2023.– 108 с.:
мал.– (Художня література).
***
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/10/6/7422925/
https://rozmova.wordpress.com/2019/04/12/olena-zakharchenko/
https://www.radiosvoboda.org/a/29014215.html
https://www.barabooka.com.ua/olena-zaharchenko-yefimchuk/
https://chytomo.com/shchodennyk-oleny-zakharchenko/
https://www.facebook.com/photo/?fbid=31260389590226025&set=a.105803466111378
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0smGeKTWF2CPe4Wxk6yVKFdpqnVzjVb6vUAPgcJsBs5AobTps6JiBecLUE7Kc1HsTl?__cft__[0]=AZWyBh3lURrZ4N4__sxLUpwZ1Y_mqWlLIW8VxktsTMVWgR9quGRzbBlAoUItOdCkUdUbd8vzRRdV3RewhKnpEpwTTWVfe4Mjtg5POCRE45JnAH3YVbFu0EW_EuPn4Fc6uIN9EaoV_3V2O6EdCfktzXw4SCvBVv4wd-1pXNy_OC_gpSXy6KKM_l3Zf9n-kIEX8Qs&__tn__=%2CO%2CP-R
https://www.facebook.com/olena.zaharchenko/posts/pfbid0Tweq2GiLNvgfH3qchNiDNYTRtuywugMyyqJ5Q8q4sNhkbgst5YYBG46CTp1QqLEwl?__cft__[0]=AZW8fJ1NDwBGoHS4eDxpX2QPdrlWteD1lTzH37yfGFAoeDHuL2Agcxnf0Uh1Bs7HDyjVJI7ZmYc-BpboZIG8oqNVgwGXAWNgggfqfQInOQDWj3LAcY29ssuIKQ3OjsTP0XXRLZoxY37v6qDuFyWjkSYcdPHeU8wjnFxvBPECaWWOrmiuz8EhhGu2zjhverj6lws&__tn__=%2CO%2CP-R
Немає коментарів:
Дописати коментар