Таня, Танюша! Як важко писати про неї в минулому часі ... І як приємно згадувати все, що було пов'язано з нею до цієї страшної хвороби.
Восени цього року виповнюється 40 років з дня нашого знайомства, нашої дружби. Перша зустріч: Київ, гуртожиток Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука (нині КНУКіМ), по вул. Російській. До кімнати увійшла симпатична струнка дівчина. Сором'язлива. Погляд стривожений: «Як приймуть? Що за люди?» (Таня оселилася у листопаді, а нас троє дівчат проживало з вересня). Мені якось відразу захотілося її заспокоїти, підтримати. Так і пішли ми по життю поруч. Лекції в інституті на одному потоці, спільна практика в засніженому Поліському під Києвом, в обласній бібліотеці старовинного Чернігова. Походи в театри, музеї, кіно, на хокей у Києві. Канікули то у тодішньому Дніпропетровську, то у Варві, на батьківщині Тані. Ми були майже нерозлучні, носили однакові зачіски, тому що «Майстер» був один - сусідка по кімнаті в гуртожитку. Говорили, що ми схожі і багато хто думав, що сестри.
Правда, розподіл отримали в різні місця: Таня залишилася в Києві, а я повернулася до Дніпропетровська. Але через деякий час, в силу особистих обставин, їй довелося переїхати в Дніпро. Я допомогла їй влаштуватися на роботу і знайти житло. Тут ми обидві вийшли заміж, народилися наші діти. Стали спілкуватися і дружити сім'ями. А з 1979 року працювали разом у відділі документів з питань мистецтв ДОУНБ. Спочатку Тетяна була на посаді провідного бібліотекаря, а з 2002 року стала головним. Нею підготовлені інформаційний довідник «Дніпропетровщина – культурний регіон» (2007-й рік), буклет навчально-просвітницького проекту «ART – резиденція у бібліотеці», дизайн рекламної продукції відділу. Матеріалами з мистецтва, які готувала Тетяна підтримувались сторінки сайту ДОУНБ: «Калейдоскоп періодики», «Студенту на замітку», «Світ захоплень», «Віртуальні виставки», «Наші розсилки», «Відеогалерея».
Із захопленням створювала вона і буктрейлери, відеоролики, мультимедійні презентації, відеоуроки. Брала участь у конкурсах буктрейлерів (2014 рік), які оголосили українська бібліотечна асоціація спільно з видавництвом «Клуб сімейного читання» (реклама творів класичної літератури) та Дніпропетровська бібліотечна асоціація до ювілею Т.Г.Шевченка. Нею створені сторінки у соцмережах, Internet «Зустрічі з мистецтвом» (2015-2016 роки). Дописувачі дали схвальні відгуки про добірку матеріалів, візуальні та музичні додатки.
За весь цей період я не можу згадати, щоб у нас були серйозні розбіжності або сварки. Могли лише дискутувати з певних виробничих або «політичних» питань. Намагалися дбайливо ставитися одна до одної, допомагати і підтримувати.
Таня була дуже хорошою та яскравою людиною. Їй багато було дано в житті: чарівність, допитливий розум, гарна фігура, доброта, всілякі таланти. Вона добре співала, вміла акомпанувати на гітарі, танцювала, мала ідеальне відчуття ритму. Малювала. Пам'ятаю в студентські роки, намалювала великий портрет популярного тоді актора Алена Делона і повісила на двері нашої кімнати. Портрет вийшов вдалим, «як живий». Всі, хто входить в гості дивувалися, захоплювалися, а дівчата цілували кумира. Через рік довелося зняти картину - зацілували до дірок. У неї були золоті руки, нібито створені для рукоділля. Вона відмінно шила для себе, навіть такі складні вироби як костюми. В'язала спицями та гачком. Справжньою любов'ю стала вишивка картин. Кожну вільну хвилину вона віддавала своєму захопленню. По-моєму виходили справжні шедеври. Навіть будучи нездоровою, вона встигла вишити ще дві картини.
2010 року відбулася її перша персональна виставка «Вишиті мрії» у відділі мистецтв ДОУНБ, яка отримала схвальні відгуки серед відвідувачів: «Роботи яскраві, витончені з позитивною енергетикою».
У «форумі» на сайті нашої бібліотеки вона вела рубрику «Вишивка хрестиком та інше рукоділля», де охоче ділилася своїми знаннями, порадами з віртуальними гостями стосовно цього виду мистецтва.
Своєю найкращою роботою Таня вважала вишиту ікону св. Миколая Чудотворця (знаходиться у приватній власності). Працювала довго та з натхненням, перебувала у піднесеному настрої. Все вийшло чудово!
У 2015 році стався цікавий випадок. Таня давня прихильниця творчості актора Леонарда Уайтінга, виконавця головної ролі у фільмі Франко Дзеффирелі «Ромео і Джульєтта». До ювілею актора вона вишила картину, де він зображений у легендарній ролі. Через друзів вишивку вдалося доправити виконавцю. Леонард відповів вдячним листом. Так робота Тетяни опинилась в Англії.
Таня вміла любити. Сенсом її життя були син Діма і чоловік Віталій. Я переконана, що їхня сім'я утвердилась, вистояла і зміцнилася завдяки і Таніним старанням, турботі, терпінню. Виріс прекрасний син: вихований, розумний, грамотний фахівець. Гідне продовження роду Воронченко-Кузнєцових. Вона любила свою квартиру і всіляко упорядковувала, прикрашала, «вила гніздечко». У неї був хороший смак, відчуття стилю і здатність дизайнера. Дуже сумно, що так рано вона пішла від нас. Багато про що мріяла, і багато чого не встигла зробити. Мріяла дочекатися онуків, піти на новий спектакль «Крику», побачити легендарну Верону, спробувати вишити гобелен ...
Мені дуже не вистачає Тані… Буду пам'ятати її ЗАВЖДИ!
Немає коментарів:
Дописати коментар