Сторінки

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

На долоні історії

Хорхе Борхес: «Хтось пишається кожною написаною книгою, я - <...> прочитаною...»

Багато хто знає Хорхе Луїса Борхеса, як аргентинського письменника зі світовою популярністю і з таким же майже всесвітнім змішуванням крові. За його свідченням: «баскською, андалузькою, єврейською, англійською, португальською, норманською». Прозаїк, поет, філософ, публіцист, професор і, разом з тим, близько третини свого життя Борхес був бібліотекарем і директором Національної бібліотеки Аргентини.
Його родина мала дуже потужну професійну та різновекторну генетику: адвокатська діяльність, психологія, письменництво, анархічні ідеї – з боку батька, досконале знання англійської мови – з боку бабусі. Англійською хлопчик став говорити раніше, ніж іспанською, а літературну діяльність розпочав вже у вісім років перекладом казки Оскара Уайльда і першою публікацією. Щодо галереї авторів, яких він переводив, то, знов таки, всі вони окремішні та нестандартні: Вірджинія Вулф, Уільям Фолкнер, Редьярд Кіплінг, Джеймс Джойс. Бабуся надала маленькому внукові потужний мовний поштовх, який він постійно вдосконалював: латинь, французька, італійська, португальська, німецька. Але на цьому Хорхе не зупиняється і невдовзі вивчає, а пізніше і викладає англосаксонську,  і давньоскандинавську мови. 
До школи він пішов лише в 11 років і там його вважали не інакше, як сучасною мовою кажучи «ботаніком». В часи Першої Світової, у Женеві він отримує вищу освіту і диплом бакалавра у ліцеї. Більш Хорхе ніде не навчається ніби то повторюючи долю нещодавного героя рубрики «На долоні історії» Ганса Хрістіана Андерсена. Але їх «освітня обмеженість» ніяк не вплинула на талант і творчу досконалісь. Всі майбутні докторські ступені Хорхеса є «honoris causa» - тобто не вимагають документів і формальних процедур для їх отримання.
На початку свого творчого шляху він у постійному пошуку і русі: проза, вірші, видання книг, заснування і співпраця з декількома десятками журналів. Необхідність постійного заробітку привела його до бібліотечних стін, у філію міської бібліотеки Буенос-Айресу на скромну посаду першого помічника бібліотекаря. Не можна сказати, що він дуже полюбляв цю роботу. Зробивше все, як найшвидше він віддалявся у підвальне книгосховище і багато читав та писав, писав…Тут було створено багато його шедеврів, зокрема, оповідання «Вавилонська бібліотека» і «П'єр Менар, автор" Дон Кіхота"», - останнє сам Борхес визначив як середнє між есе і «справжньою розвідкою». Додам, що згодом «П'єр …» виявився джерелом цілого літературного напряму, який сьогодні іменується постмодернізмом.
В середені минулого сторіччя влада в Аргентині постіно змінюється і Борхеса звільняють з бібліотеки, тому що він дуже дратує керівництво своїми талановитими творами і висловлюваннями. У якості злого жарту та розправи, його перевели на посаду інспектора з торгівлі птицею і кроликами на міських ринках. Але він обирає викладацьку діяльність, дає уроки англійської літератури і роз'їжджає з лекціями по провінції. Слава і в Аргентині, і за кордоном наздоганяє його саме у цей період, і Борхеса обирають президентом Аргентинської спілки письменників, а його твори і оповідання масово перекладають.
Військовий переворот 1955 року дає Хорхе нове призначення - посаду директора Національної бібліотеки Аргентини,  на якій  він працює майже 18 років. Взнаки дається втрата зору, і  в останній період  свого життя Борхес не має можливості ані читати, ані писати. Студенти, друзі та близькі допомагають йому, він багато працює, пише і викладає на кафедрі німецької літератури в Університеті Буенос-Айресу. Слава письменника, твори якого вважають "шкатулками" цитат і думок, зростає день від дня.  Він стає всесвітньо відомим, а в 60-х роках XX-го віку - справжнім культовим автором. 
Дуже специфічним було і особисте життя Борхеса. Безліч жінок: секретарки, співавторки, шанувальниці і просто подруги. Він закоханий і в нього закохуються. Але головною жінкою для нього стає Марія Кодамо. Майже на 40 років молодша за письменника, японка по батькові та німкеня по матері. Після смерті 99-річної матері Хорхе  вона до останніх днів стає його очима, вирішує всі побутові та фінансові питання. Борхес  і Марія багато подорожують, об'їздивши майже всю земну кулю. А через 10 років після зустрічі, у 1986 році одружуються.
Того ж року тяжко хворий письменник помирає і  похований він у Женеві. 
Найбільш значними літературними преміями письменника-філософа, який відносився до себе і світу  з надзвичайною іронією,  є премія Сервантеса (найпрестижніша в іспаномовних країнах) і Всесвітня премія фентезі (World Fantasy Award for Life Achievement). Обидві присвоєні йому у 1979 році. За творами незрівняного аргентинця знято понад тридцять фільмів.
На завершення скажу, що незважаючи на очевидну самодостатню реалізацію у літературі, саме у бібліотеці Борхес зробив свої перші значущі письменницькі кроки, наблизившись до свого неповторного стилю. Не випадково у багатьох його творах можна зустріти меседжі про те, що бібліотеки нагадують рай і можливості їх безмежні. 

Фото: з дружиною Марією Кодамо



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Vkontakte  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут

Немає коментарів:

Дописати коментар