Сторінки

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

На долоні історії

Флорентійське диво - Антоніо Мальябеккі

Він був сучасником Спінози, видатного англійського архітектора, математика і астронома Крістофера Рена, Ісаака Ньютона і Лейбніца. Але за життя набув не меншого статусу і  у своїй сфері залишається ні з ким незрівнянним та недосяжним. 
Антоніо Мальябеккі народився у Флоренції і його жага до читання і любов до книг були неймовірними. Батьки не могли дати сину ніякої освіти і йому лишалося тільки стати до роботи, найнявшись до місцевого торговця фруктами. Увесь вільний час він проводив за розшифруванням листівок і газет, в якій загортали товар. Чарівний світ друкованих знаків приваблював його настільки, що сусід-книготорговець, побачивши з якою жагучою тугою Антоніо розгладжує і розглядає макулатурні рукописи, покликав його до себе в учні. Невдовзі Мальябеккі зміг розпізнавати, запам'ятовувати і розрізняти всі наявні у книжковій лавці примірники. Він навчився читати, поєднавши це зі своєю феноменальною методикою запам'ятовування не тільки текстів, від початку до кінця, але й знаків пунктуації. 
Вчені Флоренції ходили дивитися на нього, як на диво і вже у 15-16 років важко було визначити, чого Мальябеккі не знає. Один чи два рази «мазнувши» поглядом по сторінці, він був здатний запам'ятати її цілком, чим розвіював скептицизм усіх, хто спостерігав. Не було питання, на яке б Антоніо не знав відповіді, він негайно називав ім'я автора, назву книги, сторінку, де містилося те чи інше посилання. Півгодинне знайомство із виданням і все назавжди зберігалося у його памяті.
Невдовзі чудо-юнака було призначено хранителем бібліотеки Лауренціана, яка була однією з найбільших і найвідоміших у ті часи. В її стінах Антоніо спромігся розвинути ще одну свою здібність. Задля того, щоб осягнути величезний обсяг матеріалу, Мальябеккі осягнув технику швидкого читання. Таким чином, йому вдалося прочитати і запам'ятати весь вміст величезного книгосховища. Але він і на цьому не зупинявся,  його прагнення знань було фантастичним. Роздобувши каталоги всіх европейських бібліотек, він вмістив і цю інформацію у своїй неосяжній пам'яті. Одного разу Великий герцог Тосканський зацікавився якоюсь книжкою, і Мальябеккі тут же відгукнувся про те, що книгу дістати неможливо, вона є тільки в одному екземплярі, перебуває у бібліотеці султана, від входу направо, в другій шафі, сьомий фоліант. Погодьтеся, здібності неймовірні.
Його будинок нагадував книгосховище, у якому були лише тоненькі стежки поміж книжкових веж та «редутів», нікуди було сісти та ніде ходити. І тільки Мальябеккі знав де і як шукати той чи інший фоліант. Він не цікавився нічим окрім книг і увійшов в історію, як неперевершений володар системи "око / мозок". 
Пригадую, як у юності призначала побачення своїм шанувальникам у читальних залах, де сама проводила багато часу.  Це був своєрідний лакмус.  Виявилося,  що саме серед тих, хто сприймав це незвичне запрошення, і  були мої справжні друзі, які поруч зі мною на протязі життя. І я гадаю, що неперевершений Антоніо Мальябеккі, з яким я народилася в один і той же день з різницею у три сторіччя, міг би зайняти гідне місце серед них :)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:   Vkontakte    Facebook  Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар